В Україні фактично стартував новий етап регулювання лотерейного ринку: державне агентство PlayCity видало першу ліцензію на організацію та проведення лотерей. Її отримала «Українська національна лотерея» (УНЛ), яка сплатила 24,2 млн грн річного ліцензійного платежу. Це не просто формальна новина, а важливий сигнал, що ринок, який роками працював у «сірій» зоні, починає переходити до прозорішої моделі.
Ще наприкінці січня PlayCity провело відкритий конкурс і визначило трьох потенційних операторів, які можуть працювати за новими правилами: «МСЛ», «Патріот» та «Українська національна лотерея». Тоді ж було зафіксовано ключову фінансову умову – річний ліцензійний платіж у 24,2 млн грн. Тепер, після сплати цього внеску УНЛ, конкурсна процедура перейшла у практичну площину: держава отримує перші реальні бюджетні надходження в межах оновленої системи.
Головна цінність цієї реформи – не лише в ліцензійних платежах, а в зміні логіки контролю. За новими вимогами оператори мають вести електронну звітність, що дає змогу в режимі реального часу бачити обсяги продажів лотерейних білетів і виплат виграшів. Окремо передбачене QR-маркування: унікальні QR-коди повинні бути на білетах і терміналах, щоб можна було швидко перевірити легальність точки продажу та обладнання. Це важливий крок до цифрового нагляду, коли контроль здійснюється не постфактум, а постійно.
Для держави це означає одразу кілька переваг. По-перше, повертаються прогнозовані платежі до бюджету. По-друге, з’являється інструмент для реального моніторингу ринку, а не лише формального нагляду. По-третє, знижується простір для зловживань, бо цифрова звітність і QR-перевірка створюють прозорий слід для продажів та виплат. У Мінцифри прямо пов’язують ці зміни з перезавантаженням ринку, який понад десять років працював без чітких правил і належного контролю.
Для бізнесу нові правила теж мають подвійний ефект. З одного боку, посилюються вимоги: операторам доведеться інвестувати в цифрову інфраструктуру, належний облік і відповідність ліцензійним умовам. З іншого боку, чесні компанії отримують зрозумілі правила гри, де конкуренція відбувається не за рахунок «схем», а за рахунок сервісу, покриття та довіри клієнтів. Саме це й створює основу для більш цивілізованого ринку, який може бути привабливішим і для міжнародних гравців у майбутньому.
Для гравців зміни ще більш відчутні з практичного погляду. QR-код на білеті або терміналі – це простий інструмент перевірки, чи легальна точка продажу. У перспективі це зменшує ризики шахрайства та робить взаємодію з лотерейними операторами безпечнішою. Якщо система електронної звітності справді працюватиме якісно, користувачі отримають більше впевненості, що виплати фіксуються коректно, а ринок перебуває під реальним контролем, а не лише на папері.
Водночас перша ліцензія – це лише початок, а не завершення реформи. Попереду – повноцінне впровадження нових вимог для всіх операторів, технічна стабільність цифрових систем, контроль за виконанням правил і, ймовірно, подальше оновлення законодавства. У матеріалах Мінцифри вже зазначалося, що в планах – закріпити нову модель роботи ринку на рівні законодавства та завершити перезавантаження галузі. Тому видана ліцензія УНЛ є важливим прецедентом: вона показує, що реформа перестає бути декларацією і починає працювати в реальних грошах та реальних процедурах.
Компанія з управління активами (КУА) в Україні відіграє ключову роль у фінансовій екосистемі, керуючи інвестиційними активами та сприяючи різним видам фінансової діяльності. Щоб чітко зрозуміти, що таке компанія з управління активами, важливо дослідити її фундаментальне визначення, регуляторні вимоги та операційну базу в рамках українського фінансового ландшафту.
Визначення та призначення КУА
Що таке компанія з управління активами?
КУА – це спеціалізована фінансова установа, основна діяльність якої полягає в управлінні активами, об’єднаними від кількох інвесторів. Ці активи зазвичай інвестуються через інститути колективного інвестування (ІСІ).
Що таке інститут колективного інвестування (ІСІ)?
Інститут колективного інвестування – це структурована структура, в якій індивідуальні інвестори об’єднують свої фінансові ресурси для колективного інвестування в різні фінансові інструменти, включаючи акції, облігації, нерухомість та інші цінні папери, спрямовані на досягнення диверсифікованих інвестиційних результатів.
Це комплексне законодавство окреслює основні вимоги, що регулюють створення, діяльність, нагляд та ліквідацію ІСІ. Воно також включає пруденційні правила, спрямовані на забезпечення фінансової стабільності та цілісності КУА та ІСІ.
Вимоги до реєстрації та ліцензування
Реєстрація КУА в Україні є обов’язковою юридичною процедурою, необхідною для управління колективними інвестиціями. Цей процес передбачає ретельну оцінку відповідності законодавчим вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Українське законодавство вимагає, щоб усі КУА отримали спеціальні ліцензії перед початком своєї діяльності. Критерії ліцензування включають фінансову стабільність, кваліфікацію ключового персоналу, дотримання встановлених механізмів внутрішнього контролю та дотримання суворих пруденційних стандартів.
Діяльність та дотримання нормативних вимог
Діяльність
КУА управляють інвестиційними фондами, надають консультаційні послуги з інвестицій та займаються супутніми фінансовими послугами. Їхня основна мета — максимізувати прибутковість інвестиційних портфелів за допомогою експертного управління фінансовими активами.
Пруденційні нормативи
Ці нормативи включають рекомендації щодо достатності капіталу, протоколи управління ризиками та операційні гарантії, спрямовані на зменшення ризиків, пов’язаних з управлінням активами, та забезпечення роботи КУА в межах прийнятних порогів ризику.
Розкриття інформації
Регулярні та прозорі зобов’язання щодо розкриття інформації включають надання детальних звітів інвесторам та регуляторним органам, таких як комплексна фінансова звітність, деталі розподілу активів, вплив ризиків та управлінські збори. Прозорість є важливою для підтримки довіри інвесторів та стабільності ринку.
Обмеження діяльності КУА
Незважаючи на запропоновані можливості, для КУА в Україні існують значні обмеження:
заборонено безпосередньо випускати цінні папери;
не можна надавати позики;
не можна займатися банківськими операціями.
Крім того, інвестиції ІСІ, якими керують КУА, стикаються з суворими інвестиційними обмеженнями для контролю ризику та запобігання конфлікту інтересів.
Вимоги до внутрішньої документації
КУА повинні вести надійну внутрішню документацію, як це визначено регуляторними органами. Основні документи включають:
детальні інвестиційні політики;
процедури управління ризиками;
керівні принципи відповідності;
структури корпоративного управління;
механізми внутрішнього контролю.
Ці документи забезпечують дотримання регуляторних вимог та захист інтересів інвесторів.
Продаж готових КУА
Через складність створення КУА, що відповідає вимогам, багато організацій в Україні обирають купівлю готових КУА. Придбання вже зареєстрованої та ліцензованої КУА пришвидшує вихід на ринок управління активами. Ці компанії зазвичай мають існуючі структури відповідності, операційні ліцензії та послужний список, що спрощує початок операцій з управління активами.
Висновок
Компанії з управління активами є невід’ємною частиною фінансового сектору України, надаючи структуровані та регульовані платформи для інвестицій. Працюючи в рамках суворих правових норм, КУА зосереджуються на захисті інвесторів, прозорості та управлінні ризиками. Через інститути колективного інвестування КУА розширюють інвестиційні можливості та значно сприяють фінансовому зростанню та стабільності України. Розуміння їхніх операційних вимог та правових основ має вирішальне значення для інвесторів та фінансових фахівців, які орієнтуються в цьому складному фінансовому середовищі.
Якщо гроші люблять рахунок, то активи – керування, причому грамотне. Будь-який актив, який не приносить прибутку компанії-власнику, є марним. Більше того, такий стан речей суперечить природі активу і навіть визначенню, яке представлене у будь-якому фінансовому словнику.
Управління активами – заняття відповідальне та вимагає від оператора процесу високого рівня обізнаності. Навіть коли пересічний громадянин хоче відкрити рахунок і покласти туди свої заощадження, він займається вибором оптимальної банківської установи довго та ретельно. Чого вже говорити, якщо накону набагато більші суми? Власними активами компанії управляють лише у виняткових випадках, як у штаті є власний фінансист, здатний грамотно розпорядитися довіреним йому ресурсом. В інших ситуаціях фірми вважають за краще звертатися за допомогою інших компаній, для яких управління активами – основний напрямок діяльності. Головна мета цього – генерувати паралельне джерело доходу: фірма займається своєю безпосередньою роботою, а активи тим часом працюють на неї.
У контексті цієї інформації дуже неважко припустити, чому послуги КУА, які допомагають іншим підприємствам грамотно керувати активами, стабільно затребувані, а кількість самих компаній стрімко зростає.
Разом з тим, наївним було б вважати, що створення компанії з управління активами, як, втім, будь-якого іншого підприємства фінансового профілю, є простою і нетривалою процедурою. Коли справа стосується фінансів, держава виявляє особливу суворість до претендентів на надання подібних послуг. Втім, пояснити таку стратегію нескладно: дані послуги спочатку входять до переліку державних, а надання дозвільного документа є своєрідною порукою з боку держави, яка наділяє правом їх надання приватною особою та ручається за їхню якість.
Таким чином, підприємцю, який претендує на фінансову ліцензію, доведеться підготувати значний пакет документації та підготуватися до того, що вивести бізнес на стартові позиції йому вдасться лише за кілька місяців. Принаймні якщо говорити про легальну діяльність. Якщо ж подібна перспектива його не влаштовує, є сенс придбати готову КУА, яка вже матиме свідоцтво про державну реєстрацію, і ліцензію, і репутацію, що сформувалася. Детальніше про купівлю готової КУА можна дізнатися на цій сторінці.
КУА як ключовий суб’єкт інвестиційного процесу.
Компанії з управління активами є ключовими суб’єктами інвестиційного процесу, що забезпечують функціонування інвестиційних фондів відповідно до чинного законодавства України.
інвестиційні фонди, як інститути спільного інвестування (ІСІ), не мають права здійснювати самостійне управління своїми активами. Ця функція законодавчо делегована спеціалізованим компаніям з управління активами (КУА), які є професійними учасниками фондового ринку.
Функції КУА щодо інвестиційних фондів:
КУА створює інвестиційний фонд та реєструє його в НКЦПФР;
КУА здійснює управління активами інвестиційного фонду згідно з інвестиційною декларацією та проспектом емісії;
КУА ухвалює рішення про купівлю-продаж цінних паперів, нерухомості, корпоративних прав, банківських депозитів та інших дозволених законодавством інвестиційних інструментів від імені фонду;
КУА відповідає за ведення бухгалтерського, податкового обліку, звітності фонду, а також за дотримання вимог щодо розкриття інформації інвесторам та НКЦПФР.
Юридична природа зв’язку:
КУА та інвестиційний фонд є юридично окремими особами;
КУА виступає управителем, що діє в інтересах фонду та його інвесторів;
взаємовідносини між КУА та фондом оформлюються договором про управління активами.
Регулювання діяльності:
діяльність КУА ліцензується та контролюється НКЦПФР;
інвестиційні фонди можуть бути корпоративними (юридична особа) або пайовими (без статусу юридичної особи), але в будь-якому випадку активами керує саме ліцензована КУА.
Відповідальність КУА:
КУА несе повну відповідальність за управління активами інвестиційного фонду, включаючи відповідальність за збитки, завдані порушенням законодавства, правил інвестування або інвестиційної декларації.
Як досвідчені інвестори, так і початківці в галузі інвестування для збереження та примноження свого капіталу використовують найпопулярніший інструмент – інвестиційний фонд. Фізичні та юридичні особи мають право вкладати свої ресурси в цю фінансову організацію, а через неї – у різні активи на фінансових ринках. Головна мета полягає в отриманні прибутку та подальшому його розподілу між інвесторами.
Є різні види інвестиційних фондів, з-поміж яких найбільш поширеними є КІФ (корпоративний інвестиційний фонд) і ПІФ (пайовий інвестиційний фонд). Перший створений у формі акціонерного товариства для управління активами, а другим розпоряджається керуюча компанія. Уся діяльність фондів регулюється Законом України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», котрий визначає структуру, основні принципи функціонування, механізми керування та правові аспекти. Таким чином інвестори зменшують ризики й отримують стабільний дохід.
КІФ (корпоративний інвестиційний фонд)
Корпоративний інвестиційний фонд – це установа, яка залучає грошові кошти інвесторів у якості активів з метою отримання прибутку. Тобто КІФ – це юридична особа, що керує активами інвесторів, у формі закритого акціонерного товариства. Відносини між акціонерами чітко регулюються. Учасники купують акції фонду і в такий спосіб підтверджують своє право на частку від прибутку. Залежно від виду КІФ інвестори можуть або вільно купувати та продавати акції фонду, або вкладати кошти на певний термін без можливості дострокового виходу.
Корпоративний інвестиційний фонд інвестує кошти в акції, облігації, нерухомість, депозити. Прибуток формується завдяки зростанню вартості активів чи отриманню доходу від інвестицій. Отримані кошти можна, за домовленістю сторін, виплачувати в якості дивідендів акціонерам або реінвестувати.
Структура КІФ охоплює кілька ключових елементів. Найвищим органом управління є загальні збори акціонерів, де присутні всі власники акцій. Саме вони ухвалюють стратегічні рішення (внесення змін до статуту, призначення та звільнення членів наглядової ради, ліквідація чи реорганізація фонду). Адміністратор фонду веде реєстр акціонерів і забезпечує дотримання нормативних стандартів. Наглядова рада здійснює контроль за роботою всього фонду та за діяльністю Компанії з управління активами (КУА). КІФ можуть самостійно керувати своїми активами через правління, але набагато частіше ними керує КУА на підставі відповідного договору. Виконавчий орган здійснює інвестування коштів у різні активи, продає та купує фондові активи, веде фінансову звітність.
Депозитарій як незалежна компанія зберігає фондові активи, проводить облік і контролює операції, перевіряє законність дій КУА. Незалежний контроль над діяльністю проводить аудиторська компанія. Уся робота КІФ регулюється законодавством, і фонд зобов’язується дотримуватися правил розкриття інформації та звітності перед державними регуляторами. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) контролює діяльність фондів. Цей орган видає ліцензії, перевіряє законність роботи та за потреби накладає санкції за порушення. Чітка структура КІФ з розподіленими функціями забезпечує ефективне керування та контроль.
Хто може інвестувати в КІФ?
Різні категорії осіб мають право робити інвестиції. Це залежить від типу фонду, його структури та політики інвестування. Фізичні особи, громадяни України чи інших держав, стають акціонерами після купівлі акцій. Час та умови викупу залежать від типу фонду. Відкриті КІФ зазвичай доступні ширшому колу інвесторів, а от приватні чи венчурні можуть мати суворіші вимоги до учасників. Закриті корпоративні інвестиційні фонди можуть бути доступні лише обмеженому колу осіб. Також у статуті може прописуватися мінімальний поріг інвестицій.
Компанії та корпорації як юридичні особи розміщують у фонді свій вільний капітал. Великі фінансові установи на кшталт банків, страхових компаній вкладають кошти в закриті КІФ, які орієнтовані на довгострокові інвестиції.
Оподаткування КІФ
КІФи в Україні мають особливий податковий режим, який дає їм змогу ефективно працювати та залучати інвесторів. КІФ звільнений від податку на прибуток підприємств, якщо його діяльність відповідає законодавству, тобто весь дохід від інвестиційної діяльності не оподатковується до моменту розподілу між акціонерами.
Дивіденди акціонерів оподатковуються на рівні власників, тому потрібно стежити за змінами в законодавстві. Сьогодні діють такі правила:
Для фізичних осіб (резидентів України). Виплачені дивіденди мають податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 9%, військовий збір – 5%. Операції з цінними паперами: ПДФО – 18%, військовий збір – 5%.
Для юридичних осіб. Податок на дивіденди сплачується за загальними правилами корпоративного оподаткування. Прибуток від продажу акцій оподатковується за стандартною ставкою податку на прибуток – 18%.
Адміністративні послуги, які отримує КІФ (наприклад, управління активами), можуть обкладатися ПДВ за загальною ставкою 20%.
Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду
Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду – це сума коштів чи інших активів, внесених акціонерами під час створення організації, що використовується для інвестиційної діяльності. На момент реєстрації фонду мінімальний розмір капіталу не може бути меншим ніж 1 250 мінімальних заробітних плат. Не менш як 30% має бути сплачено до реєстрації, а повний внесок потрібно здійснити протягом першого року діяльності фонду. Капітал формується з грошових коштів і майна чи майнових прав. Він може збільшуватися шляхом додаткової емісії акцій або зменшуватися через викуп акцій фонду чи зниження їхньої номінальної вартості.
Процедура створення КІФ
Процес створення КІФ може тривати від 3 до 6 місяців залежно від складності структури та швидкості процедури реєстрації. Основні етапи:
Ухвалення рішення про створення фонду. Визначення основних параметрів – виду, стратегії інвестування, суми статутного капіталу, організації.
Підготовка установчих документів. Затверджується статут, рішення про створення, дані засновників, статутний капітал, інвестиційна декларація.
Реєстрація КІФ. Подача документів до ЄДР, присвоєння ЄДРПОУ та відкриття банківського рахунку.
Випуск акцій. Реєстрація емісії в НКЦПФР і включення до державного реєстру ІСІ, депонування акцій у депозитарній системі України.
Отримання ліцензії на управління активами. Ліцензія КУА.
Початок діяльності. Розміщення активів і продаж акцій КІФ інвесторам.
Дотримання законодавчих вимог забезпечує прозорість роботи фонду та його привабливість для інвесторів.
Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового право, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації КІФ в Україні, можна на цій сторінці.
Переваги та недоліки КІФ
З-поміж недоліків КІФ фахівці виділяють такі аспекти:
складна процедура створення за часом і реєстрацією;
високі витрати на послуги КУА, аудитора, депозитарію, адміністратора фонду;
обмежена ліквідність для закритих КІФ;
ризикові рішення КУА призводять до збитків інвесторів;
регуляторні обмеження з причини частих законодавчих змін.
Але ці мінуси можна перекрити позитивними рисами. Перевагами вважаються звільнення від податку на прибуток, диверсифікація ризиків, можливість інвестування в широкий спектр активів, гнучка структура (відкрита, закрита, інтервальна), захист активів від боргів засновників, прозорість у регулюванні.
Порівняльна таблиця вимог до спеціалізованих ІСІ
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Активи, що можуть входити до складу активів фонду
кошти в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати, поточні та строкові депозити до двох років (у тому числі в іноземній валюті);
державні цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
облігації місцевих позик, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, забезпечені державною або місцевою гарантією;
боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
облігації підприємств, строк погашення або дострокового погашення емітентом яких не перевищує одного року;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-7 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити (в національній та іноземній валюті) в державних банках України;
ощадні (депозитні) сертифікати державних банків України;
державні цінні папери;
облігації місцевих позик;
боргові цінні папери, забезпечені державною або місцевою гарантією;
боргові цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
емісійні боргові цінні папери міжнародних фінансових організацій;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати;
облігації підприємств;
облігації іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
державні облігації України;
облігації місцевих позик;
іпотечні облігації;
привілейовані акції українських емітентів;
цінні папери спеціалізованих фондів державних цінних паперів;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно облігації;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати;
акції публічних акціонерних товариств;
акції іноземних емітентів та цінні папери іноземних біржових фондів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно акції;
депозитарні розписки на цінні папери, зазначені у пунктах 4-6 цієї частини;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-6 цієї частини
кошти в національній та іноземній валюті;
цінні папери, що входять до складу індексного кошика обраного індексу фондової біржі. Вимоги до індексу та методики його розрахунку встановлюються Комісією.
банківські метали в зливках на зберіганні у банківських сховищах;
майнові права за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошика яких входять виключно банківські метали;
похідні (деривативи), базовим активом яких є банківські метали.
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Структура активів фондів повинна одночасно відповідати таким вимогам
загальна вартість облігацій місцевих позик та облігацій підприємств не може перевищувати 30% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість облігацій, забезпечених державною гарантією, та облігацій, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, не може перевищувати 50% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
1) загальна вартість облігацій підприємств, забезпечених державною або місцевою гарантією, та облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;
2) загальна вартість боргових цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, та емісійних боргових цінних паперів міжнародних фінансових організацій не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
3) вартість державних облігацій України не може перевищувати 35% загальної вартості активів фонду;
4) загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
загальна вартість облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість облігацій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією, не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів державних цінних паперів та спеціалізованих біржових індексних фондів не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість привілейованих акцій не може перевищувати 10% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
загальна вартість цінних паперів та депозитарних розписок, частка в загальній вартості активів фонду кожного з яких перевищує 15%, не може перевищувати 50% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів та цінних паперів іноземних біржових фондів не може перевищувати 30% загальної вартості активів фонду.
вартість цінних паперів повинна становити не менш як 80% загальної вартості активів фонду;
кількість цінних паперів, що входять до активів фонду, повинна бути пропорційною кількості цінних паперів, що входять до індексного кошика. При цьому різниця між часткою цінних паперів одного емітента в загальній вартості цінних паперів, за якими розраховується індекс, і часткою таких цінних паперів у вартості активів фонду, що складаються з цінних паперів, не може перевищувати 10%, якщо інше не встановлено Комісією.
загальна вартість банківських металів у зливках, коштів та майнових прав за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом повинна становити не менш як 70% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Забороняється
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного випуску більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств та облігації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою.
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного спеціалізованого фонду більше ніж 10% загальної вартості активів фонду.
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
придбавати більше ніж 10% загального обсягу цінних паперів одного випуску;
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
ПІФ (пайовий інвестиційний фонд)
ПІФ – це не юридична особа. Формується з коштів інвесторів (пайовиків). Керування активами пайових інвестиційних фондів здійснює компанія з управління активами (КУА). Кожен інвестор отримує пай, що підтверджує частку у фонді. Вартість паю змінюється залежно від успішності інвестицій, котрі вкладаються в акції, облігації, валюту, нерухомість. КУА керує активами, а інвестори отримують прибуток або збитки.
Структура ПІФ простіша, ніж у корпоративному фонді. КУА виконує всі операції, її діяльність контролюється депозитарієм, аудитором і регулятором, а інвестори не беруть безпосередньої участі в управлінні. Вони купують паї та мають право отримувати прибуток від них.
КУА має ліцензію на керування активами, ухвалює рішення про інвестування, веде облік активів. Депозитарій як незалежний фінансовий інститут зберігає активи фонду та гарантує їх безпеку. Адміністратор веде реєстр пайовиків, контролює операції з випуску та викупу паїв. Незалежний аудит фінансової звітності фонду проводить аудиторська компанія. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку регулює та контролює діяльність ПІФ і КУА.
Характеристики й особливості ПІФ
Керування пайовим інвестиційним фондом здійснюється КУА відповідно до інвестиційної декларації, а активи належать інвесторам. Кількість паїв у їх власності визначає частку в активах ПІФ.
За рівнем ліквідності ПІФи поділяються на три типи:
відкритий, паї можна купувати чи продавати в будь-який робочий день;
інтервальний, продаж можливий лише в певні періоди;
закритий, викуп здійснюється після завершення терміну існування фонду.
Інвестиційна стратегія дає змогу вкладати кошти в різні активи: акції, облігації, нерухомість, венчурні проєкти та змішані активи. Водночас діяльність фонду не оподатковується, лише інвестори сплачують податок під час отримання доходу.
Переваги та недоліки пайових інвестиційних фондів
Пайовий інвестиційний фонд – це зручний інструмент інвестування для тих, хто хоче отримати пасивний дохід і професійне керування активами. Адже почати інвестувати можна з невеликих сум, тут вхідний поріг нижчий, ніж у КІФ. Фінансові експерти з КУА керують інвестиціями, і пайовики не мають самостійно аналізувати ринок та ухвалювати рішення. Кошти диверсифікуються, та в такий спосіб зменшується ризик втрат. ПІФ не оподатковується, а державний контроль через НКЦПФР робить діяльність фонду прозорою та зрозумілою.
Проте є декілька недоліків. Потрібно сплачувати комісію КУА за керування, також вноситься оплата за роботу депозитарія, аудитора, адміністратора фонду. Спостерігається висока залежність від професіоналізму КУА, економічної ситуації, фінансової стабільності. Інвестори не мають можливості впливати на рішення щодо інвестування. Є обмежена ліквідність у закритих та інтервальних ПІФах.
Інвестиційні фонди відрізняються своїм юридичним статусом, формою власності та керування, схемою оподаткування, ліквідністю залежно від форми. Виплата прибутків здійснюється у вигляді дивідендів і продажу акцій або за рахунок приросту вартості паїв.
Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового права, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації ПІФ в Україні, можна на цій сторінці.
Податкова служба повідомляє (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/825896.html), що за період з 01.01.2022 по 01.09.2024 контролюючим органом отримано 16 917 Повідомлень про контрольовані іноземні компанії (КІК), з яких 16 400 – від фізичних осіб – резидентів України та 517 – від юридичних осіб – резидентів України, які стосуються 8 482 КІК. Також надійшло 21 817 повних Звітів про КІК та 10 354 Звіти за скороченою формою, з них понад 2 тисячі було подано після граничного терміну.
Податкова служба для виявлення потенційних контролерів КІК застосовує комплексний підхід, що включає аналіз дисципліни звітування (недотримання термінів подання Повідомлень, своєчасність та повнота подачі звітів про КІК), перевірку повноти та достовірності даних у звітах про КІК, аналіз фінансової звітності, аудиторських висновків, документації з трансфертного ціноутворення, первинної документації КІК, а також аналіз відкритих джерел інформації, ЗМІ, міжнародних баз даних, OSINT, повідомлень від уповноважених органів, і даних, отриманих через обмін з іноземними компетентними органами.
Цей підхід уже дозволив Податковій службі ідентифікувати понад 3 000 контролерів КІК, які вчасно не виконали свої зобов’язання, передбачені статтею 39-2 розділу І Податкового кодексу України. Робота з виявлення контролерів КІК та необхідності подачі відповідних звітів триває.
Тим, хто ще не подав звітність щодо КІК за 2023 рік, варто звернути на це увагу.
Акціонерне товариство (АТ) – це форма господарського товариства, статутний капітал якого поділений на певну кількість акцій, що засвідчують права його власників (акціонерів). Це одна з найпоширеніших організаційно-правових форм підприємств у світі, що дозволяє залучати значні фінансові ресурси через випуск та обіг акцій на фондовому ринку.
Акціонерні товариства (АТ) відіграють важливу роль в економічній системі України, слугуючи важливими інструментами для приватних і публічних інвестицій. Створення та діяльність акціонерних товариств в Україні регулюються детальною правовою базою, що спрямована на забезпечення ефективного корпоративного управління, захист акціонерів та забезпечення прозорості у бізнес-операціях. Ця стаття надає глибокий огляд основних аспектів акціонерних товариств в Україні, охоплюючи теми, такі як види АТ, процедура створення акціонерного товариства, вимоги до статутного капіталу, структура управління та нормативна відповідність.
Основні характеристики акціонерного товариства
Статутний капітал
Він формується шляхом продажу акцій, які можуть бути як простими (дають право на участь в управлінні та отримання дивідендів), так і привілейованими (гарантують фіксовані виплати, але без права голосу).
Обмежена відповідальність
Акціонери несуть відповідальність лише в межах вартості придбаних акцій, що мінімізує ризики особистих фінансових втрат.
Форма власності та управління
Основними органами управління є загальні збори акціонерів, наглядова рада та виконавчий орган (правління або директор). У публічних АТ рішення приймаються з урахуванням інтересів широкого кола інвесторів.
Залучення інвестицій
Акціонерні товариства можуть випускати додаткові акції, облігації та залучати інвесторів через IPO (первинне публічне розміщення).
Види акціонерних товариств в Україні
Акціонерне товариство в Україні може існувати у двох основних формах: публічне акціонерне товариство (ПАТ) та приватне акціонерне товариство (ПрАТ). Основна різниця між цими формами полягає в тому, як торгуються акції та рівні регуляторного нагляду, якому вони підлягають.
Публічне акціонерне товариство (ПАТ) — це АТ, акції якого можуть вільно торгуватися на фондовому ринку. В Україні цей тип компаній підлягає більш суворому регулюванню через потенціал залучення капіталу від великої кількості інвесторів. Публічне акціонерне товариство може бути створене виключно шляхом зміни типу АТ з приватного на публічне або шляхом перетворення з іншої господарської компанії.
Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), на відміну від публічного, має обмеження на кількість акціонерів, і його акції не пропонуються широкому загалу. Такі компанії, як правило, є сімейними підприємствами або підприємствами, які шукають меншу базу акціонерів, зберігаючи при цьому переваги корпоративної форми.
Статутний капітал та вимоги до створення
Статутний капітал акціонерного товариства є важливим фактором його створення та фінансової стабільності. Статутний капітал представляє початкові інвестиції, які акціонери роблять для створення компанії. Відповідно до українського законодавства, розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 200-кратний розмір мінімальної заробітної плати, визначеної на момент реєстрації компанії.
Процедура створення акціонерного товариства в Україні включає кілька етапів, починаючи з підготовки установчих документів до реєстрації юридичної особи. Цей процес включає такі кроки, як проведення установчих зборів, затвердження статуту та випуск акцій. Засновники також повинні укласти договір з Центральним депозитарієм цінних паперів для зберігання та обліку випущених цінних паперів.
Важливим етапом у формуванні акціонерного товариства є випуск цінних паперів. Цінні папери випускаються для залучення капіталу, і цей процес підлягає суворому регулюванню для забезпечення відповідності ринковим стандартам. Процес випуску включає підготовку та подання відповідної документації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України для затвердження.
Реєстрація акціонерного товариства є завершальним етапом його створення. Компанія повинна бути зареєстрована у Державному реєстрі, і вся відповідна інформація має бути подана, включаючи дані про структуру управління, статутний капітал та акціонерів.
Корпоративне управління та структура управління
Структура управління акціонерним товариством в Україні може бути одно- або дворівневою, залежно від потреб бізнесу та уподобань акціонерів. У дворівневій структурі управління є Наглядова рада та Виконавча рада, де Наглядова рада здійснює нагляд за діяльністю Виконавчої ради. В однорівневій структурі є один керівний орган, зазвичай Рада директорів, яка займається як стратегічними, так і операційними питаннями.
Одним із важливих елементів належного корпоративного управління в акціонерному товаристві є посада корпоративного секретаря. Корпоративний секретар відіграє ключову роль у забезпеченні дотримання компанією стандартів корпоративного управління, організації зборів акціонерів та підтриманні зв’язку між акціонерами та радою.
Управління акціонерним товариством може також включати створення ревізійної комісії або виконання обов’язків аудитора. Це забезпечує регулярний перегляд фінансової діяльності для підтримання точності та прозорості фінансової звітності.
Права акціонерів та електронні збори
Права акціонерів є фундаментальною складовою управління акціонерним товариством. Українське законодавство передбачає можливість проведення загальних зборів акціонерів шляхом електронного голосування та опитування (дистанційні загальні збори). Цей механізм став особливо важливим останніми роками, зважаючи на необхідність гнучкості у зв’язку з глобальними викликами, такими як пандемія COVID-19. Такі збори проводяться через авторизовану електронну систему, яка забезпечує автентичність та безпеку голосів і прийнятих рішень.
Можливість проведення дистанційних загальних зборів є важливим кроком до збільшення участі акціонерів, особливо для публічних акціонерних товариств з великою кількістю акціонерів, розкиданих у різних місцях. Це підвищує прозорість і дозволяє акціонерам активно брати участь у процесі прийняття рішень без необхідності фізичної присутності.
Корпоративні договори та угоди акціонерів
Ще одним важливим аспектом акціонерних товариств є використання корпоративних договорів. Концепція та механізм класичного корпоративного договору надають правову базу для акціонерів, щоб домовитися про конкретні умови щодо управління та діяльності компанії. Такі договори допомагають окреслити права та обов’язки акціонерів, встановити порядок голосування та визначити процедури передачі акцій.
Корпоративні договори є важливими для запобігання конфліктам та забезпечення чіткого розуміння всіма акціонерами своїх ролей і відповідальностей. Вони також забезпечують механізм вирішення спорів, що сприяє безперебійному функціонуванню компанії.
Випуск та управління цінними паперами
Цінні папери — це фінансові інструменти, які випускаються акціонерними товариствами для залучення капіталу. Типи цінних паперів, які може випускати АТ, включають акції, облігації та інші види фінансових інструментів. Ці цінні папери представляють власність у компанії або кредиторські відносини, залежно від типу випущеного інструменту. Укладення договору з Центральним депозитарієм цінних паперів є важливим етапом процесу випуску цінних паперів, оскільки забезпечує їх збереження та дозволяє прозоро вести облік.
Для публічних акціонерних товариств випуск та торгівля цінними паперами підлягають суворим регулюванням для захисту інвесторів та підтримання ринкової цілісності. Ці регуляції включають вимоги до розкриття інформації, фінансової звітності та необхідність лістингу цінних паперів на визнаній фондовій біржі.
Переваги акціонерного товариства:
✔ Можливість залучення великих капіталовкладень
✔ Обмежена відповідальність акціонерів
✔ Безперервність діяльності незалежно від зміни власників
✔ Висока ліквідність акцій
Недоліки:
✘ Складна система регулювання та звітності
✘ Ризик втрати контролю власниками при розширенні акціонерного складу
✘ Додаткові витрати на управління та аудит
Таким чином, акціонерне товариство є ефективною формою бізнесу для великих компаній, які прагнуть залучити капітал і розвиватися на ринку, але при цьому вимагає ретельного управління та дотримання правових норм.
Висновок
Отже, акціонерні товариства є важливою частиною корпоративного ландшафту України, надаючи гнучкість і можливості як для приватних, так і для публічних інвестицій. Незалежно від того, чи створено публічне акціонерне товариство (ПАТ) чи приватне акціонерне товариство (ПрАТ), ці суб’єкти повинні дотримуватися певних нормативних вимог, включаючи формування статутного капіталу, процедуру створення акціонерного товариства та дотримання правил, що регулюють випуск цінних паперів.
Структура управління акціонерним товариством може бути не лише дворівневою, але й однорівневою, що надає гнучкість у виборі моделі управління залежно від розміру компанії та потреб акціонерів. Крім того, технологічні досягнення сприяли можливості проведення загальних зборів акціонерів шляхом електронного голосування та опитування (дистанційні загальні збори), що забезпечує ширшу участь акціонерів, незалежно від їх місцезнаходження.
Акціонерні товариства повинні також приділяти особливу увагу корпоративному управлінню, включаючи призначення корпоративних секретарів та створення ревізійної комісії або виконання обов’язків аудитора. Посада корпоративного секретаря є важливою для забезпечення ефективного функціонування зборів акціонерів і комунікації між радою та акціонерами.
Нормативна база, яка регулює діяльність АТ в Україні, спрямована на сприяння прозорості, захисту інтересів інвесторів та забезпечення ефективного корпоративного управління. Від створення статутного капіталу до укладення договору з Центральним депозитарієм цінних паперів і розуміння концепції та механізму класичного корпоративного договору, акціонерні товариства в Україні повинні орієнтуватися в складному наборі правил та регуляцій для забезпечення свого успіху.
Зі зростанням інвестиційних можливостей в Україні акціонерні товариства пропонують ефективний інструмент для залучення капіталу та управління великими підприємствами. Дотримуючись стандартів корпоративного управління, забезпечуючи прозорість у випуску цінних паперів та поважаючи права акціонерів, АТ можуть продовжувати розвиватися та робити значний внесок у економічний розвиток України.
Національний банк України з 1 жовтня ввів обмеження на суму у 150 000 гривень на місяць для особистих переказів з картки на картку (P2P-перекази).
Про це обмеження вперше було оголошено у серпні, коли Національний банк повідомив, що воно є тимчасовим і діятиме протягом шести місяців — до кінця березня 2025 року.
Ліміт стосується виключно вихідних переказів із рахунків клієнта в межах одного банку на рахунки інших фізичних осіб. Проте він не поширюється на волонтерів, які відповідають критеріям, встановленим постановою НБУ, або на осіб, чий підтверджений щомісячний дохід перевищує встановлений ліміт. Також обмеження не стосується переказів між власними рахунками клієнта в тому самому банку та операцій юридичних осіб.
Перекази за допомогою реквізитів IBAN не обмежені цим лімітом.
За даними НБУ, 98% клієнтів банків щомісяця здійснюють перекази, що не перевищують зазначений ліміт, тому ці зміни не повинні вплинути на більшість користувачів.
Спочатку НБУ пропонував суворіше обмеження у розмірі 100 000 гривень та ліміт у 30 транзакцій на місяць. Однак цю пропозицію переглянули, збільшивши ліміт та скасувавши обмеження на кількість переказів.
НБУ вважає, що новий ліміт допоможе зменшити зловживання платіжними системами в незаконних операціях, особливо тих, які пов’язані з “дроп-рахунками”, що є поширеним механізмом у тіньовій економіці.
Для боротьби з цією проблемою Національний банк розробив п’ятиетапну стратегію проти “дропів”.
“Дропи” — це особи, які за певну плату надають свої реквізити та дані карткових рахунків для використання третіми особами. Ці рахунки використовуються як транзитні для переказу та “відмивання” незаконних коштів. Через імітацію звичайної поведінки фізичної особи важко оцінити масштаби проблеми використання “дропів”, але загалом у системі налічується десятки тисяч “сплячих” та вже активних рахунків.
Протягом цього шестимісячного періоду обмеження НБУ планує розробити додаткові рішення для вирішення цієї проблеми.
Однією з таких пропозицій є законопроєкт, яким Верховна Рада планує зобов’язати банки розкривати дані користувачів платіжних сервісів на позасудовий запит правоохоронних органів.
Кіпр є популярним місцем для підприємців, які бажають відкрити бізнес завдяки сприятливому бізнес-середовищу, податковим пільгам та стратегічному розташуванню в рамках Європейського Союзу. Цей гід описує докладні кроки для реєстрації юридичних осіб на Кіпрі, включаючи необхідну документацію, витрати та процедури. Дотримуючись цих кроків, ви зможете ефективно зареєструвати бізнес на Кіпрі, незалежно від того, чи плануєте ви зробити це локально чи віддалено.
Крок 1: Виберіть тип бізнес-структури
Перший крок у процесі – вирішити, яку бізнес-структуру ви хочете створити. На Кіпрі є кілька варіантів, серед яких:
Приватна обмежена компанія (Ltd) – ідеально підходить для малих та середніх підприємств.
Публічна обмежена компанія (PLC) – підходить для великих корпорацій, які можуть захотіти вийти на фондовий ринок.
Офшорна компанія – популярний вибір для бізнесу, що прагне скористатися низькими корпоративними податковими ставками на Кіпрі.
Індивідуальний підприємець (фізична особа-підприємець) – для тих, хто хоче відкрити ФОП на Кіпрі з мінімальними формальностями.
Крок 2: Отримайте професійну консультацію та підтримку
Процес реєстрації фірми на Кіпрі може бути складним, тому рекомендується звернутися за професійною консультацією. Ви можете отримати кваліфіковану консультацію щодо реєстрації компаній на Кіпрі на цій сторінці. Фахівці адвокатського об’єднання Зігма допоможуть вам з правовими, фінансовими та регуляторними аспектами, забезпечивши дотримання місцевого законодавства.
Крок 3: Виберіть та зарезервуйте назву компанії
Наступний крок – вибрати унікальну назву для вашої організації. Назва має відповідати правилам найменування Кіпру і не повинна бути схожою на вже існуючі компанії. Подайте обрану назву до Реєстратора компаній Кіпру для затвердження. Цей процес зазвичай займає кілька днів. Після затвердження ви зможете зарезервувати назву для реєстрації фірми на Кіпрі.
Крок 4: Підготуйте необхідну документацію
Щоб відкрити компанію на Кіпрі, необхідно підготувати такі документи:
меморандум і статут – описують цілі компанії та її внутрішні правила;
інформація про директорів та акціонерів – деталі про директорів і акціонерів компанії, включаючи копії паспортів та підтвердження адреси.
секретар – кожна компанія повинна призначити секретаря, яким може бути фізична або юридична особа.
адреса зареєстрованого офісу – місцева адреса на Кіпрі, яка буде офіційною адресою для всіх комунікацій.
Крок 5: Подайте заяву до Реєстратора компаній
Після підготовки документів подайте заяву до Реєстратора компаній Кіпру для затвердження. У заяві необхідно вказати назву юридичної особи, структуру бізнесу та підготовлену документацію. Цей крок є ключовим у процесі реєстрації бізнесу. Після затвердження ваша фірма отримає свідоцтво про реєстрацію.
Крок 6: Відкрийте банківський рахунок
Після реєстрації фірми необхідно відкрити корпоративний банківський рахунок на Кіпрі. Більшість банків на Кіпрі дозволяють відкрити рахунок компанії віддалено, але можуть вимагати певні документи, включаючи свідоцтво про реєстрацію юр особи, меморандум та статут, а також ідентифікаційні документи директорів та акціонерів.
Крок 7: Зареєструйтеся для оподаткування та ПДВ
Нова компанія на Кіпрі повинна бути зареєстрована в Податковому департаменті Кіпру, щоб отримати ідентифікаційний номер платника податків (TIN). Якщо очікується, що річний оборот бізнесу перевищуватиме поріг для реєстрації ПДВ, необхідно зареєструватися для сплати ПДВ. Офшорна реєстрація на Кіпрі часто супроводжується вигідними податковими ставками, що робить її привабливою для багатьох компаній.
Крок 8: Отримайте необхідні ліцензії та дозволи
Залежно від виду діяльності вашої компанії, можливо, вам доведеться подати заявку на отримання певних ліцензій або дозволів. Наприклад, якщо ви відкриваєте бізнес на Кіпрі у сфері фінансових послуг або імпорту/експорту, може знадобитися додаткове регуляторне затвердження.
Крок 9: Врахуйте витрати
Вартість відкриття фірми на Кіпрі варіюється в залежності від таких факторів, як тип бізнес-структури, адміністративні збори та вартість професійних послуг. Реєстрація юридичної особи на Кіпрі може включати витрати на затвердження назви, юридичні послуги, підготовку документів та щорічні платежі за підтримку компанії.
Крок 10: Працюйте та дотримуйтесь вимог законодавства
Після реєстрації фірм на Кіпрі важливо забезпечити постійне дотримання місцевих законів, включаючи подання річної фінансової звітності, сплату податків та поновлення необхідних ліцензій. Дотримання законодавства допомагає підтримувати хорошу репутацію вашої компанії на Кіпрі.
Виконуючи ці кроки, ви зможете віддалено відкрити компанію на Кіпрі, будь то офшорна організація чи реєстрація фізичної особи-підприємця.
А якщо Вам необхідна консультація, фінансові адвокати компанії Zigma, нададуть фахову допомогу.
ОАЕ роблять значні кроки, щоб залучити ще більше кваліфікованих іноземних фахівців, що додатково зміцнює їхню позицію як глобального центру бізнесу та інвестицій. За останні роки країна зарекомендувала себе як привабливий напрямок для професіоналів у різних галузях, орієнтуючись на спрощення процедур і покращення доступності. У рамках своїх зусиль щодо оптимізації процесів працевлаштування та отримання віз уряд ОАЕ представив інноваційну платформу, яка має на меті революціонізувати взаємодію іноземних фахівців з ринком праці країни.
Однією з останніх ініціатив є платформа Work Bundle, створена для того, щоб об’єднати приватних осіб, інвесторів та компанії на єдиній цифровій платформі. Ця інтегрована система не лише спростить процес працевлаштування, але й полегшить необхідні кроки для отримання робочих віз. Завдяки суттєвому зменшенню адміністративного навантаження ОАЕ прагне залучити ще більше талантів з Європи та інших країн.
Спрощення процесу працевлаштування
Нова платформа спрямована на скорочення кількості необхідних кроків для іноземних фахівців, які шукають працевлаштування в ОАЕ. Замість традиційних 15 кроків, професіоналам потрібно буде виконати лише 5 кроків, використовуючи 5 документів, замість 16. Це спрощення також скоротить кількість візитів до сервісних центрів з семи до двох, що значно зменшить терміни обробки з місяця до п’яти робочих днів. Такі покращення відображають прагнення ОАЕ стати ще більш дружньою до бізнесу країною, особливо для іноземних фахівців.
Завдяки спрощеному процесу, ОАЕ добре позиціонує себе для залучення широкого кола експертів, включаючи тих, хто зацікавлений у можливостях офшорних зон. Офшорні зони ОАЕ вже давно приваблюють іноземних інвесторів та компанії через свої податкові переваги, простоту реєстрації бізнесу та глобальну спрямованість. Оптимізуючи процеси працевлаштування та отримання віз, ОАЕ прокладає шлях для подальших іноземних інвестицій, зокрема у свої потужні офшорні сектори.
Можливості офшорів в ОАЕ
Для європейських професіоналів та інвесторів офшорні зони ОАЕ пропонують унікальну можливість заснувати бізнес із мінімальними регуляторними труднощами. Такі офшорні зони, як Jebel Ali Free Zone (JAFZA), забезпечують сприятливі умови для започаткування та розширення бізнесу, що дозволяє компаніям працювати глобально, отримуючи вигоди від привабливої податкової політики та бізнес-середовища ОАЕ.
Окрім того, що ОАЕ є притулком для офшорного бізнесу, країна продовжує розширювати свій вплив як глобальний фінансовий центр, залучаючи підприємців та інвесторів з Європи, Азії та інших регіонів. Офшорні зони є ключовою частиною стратегії ОАЕ, спрямованої на позиціонування себе як лідера в міжнародному бізнесі та фінансах. Завдяки спрощеним процедурам та запуску таких платформ, як Work Bundle, фахівці з різних галузей тепер можуть скористатися зростаючою бізнес-екосистемою ОАЕ.
Висновок
Постійне прагнення ОАЕ залучити кваліфікованих іноземних фахівців підкреслює їхню відданість створенню динамічного та дружнього до бізнесу середовища. Впровадження таких платформ, як Work Bundle, у поєднанні з оптимізованими процесами працевлаштування та отримання віз відображає амбіції ОАЕ стати глобальним напрямком для найкращих талантів. Для професіоналів та інвесторів можливості офшорних зон ОАЕ величезні, пропонуючи цілу низку переваг для тих, хто прагне заснувати глобальну присутність.
Якщо вас цікавлять ці можливості, ви можете дізнатися більше про реєстрацію компаній в ОАЕ на цій сторінці.
Зі своїм стратегічним розташуванням, сприятливою бізнес-політикою та спрощеними процедурами ОАЕ встановлюють нові стандарти для залучення світових талантів та бізнес-лідерів.
