Інвестиційні фонди
БлогФінанси

Як досвідчені інвестори, так і початківці в галузі інвестування для збереження та примноження свого капіталу використовують найпопулярніший інструмент – інвестиційний фонд. Фізичні та юридичні особи мають право вкладати свої ресурси в цю фінансову організацію, а через неї – у різні активи на фінансових ринках. Головна мета полягає в отриманні прибутку та подальшому його розподілу між інвесторами.

Є різні види інвестиційних фондів, з-поміж яких найбільш поширеними є КІФ (корпоративний інвестиційний фонд) і ПІФ (пайовий інвестиційний фонд). Перший створений у формі акціонерного товариства для управління активами, а другим розпоряджається керуюча компанія. Уся діяльність фондів регулюється Законом України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», котрий визначає структуру, основні принципи функціонування, механізми керування та правові аспекти. Таким чином інвестори зменшують ризики й отримують стабільний дохід.

КІФ (корпоративний інвестиційний фонд)

Корпоративний інвестиційний фонд – це установа, яка залучає грошові кошти інвесторів у якості активів з метою отримання прибутку. Тобто КІФ – це юридична особа, що керує активами інвесторів, у формі закритого акціонерного товариства. Відносини між акціонерами чітко регулюються. Учасники купують акції фонду і в такий спосіб підтверджують своє право на частку від прибутку. Залежно від виду КІФ інвестори можуть або вільно купувати та продавати акції фонду, або вкладати кошти на певний термін без можливості дострокового виходу.

Корпоративний інвестиційний фонд інвестує кошти в акції, облігації, нерухомість, депозити. Прибуток формується завдяки зростанню вартості активів чи отриманню доходу від інвестицій. Отримані кошти можна, за домовленістю сторін, виплачувати в якості дивідендів акціонерам або реінвестувати.

Структура КІФ охоплює кілька ключових елементів. Найвищим органом управління є загальні збори акціонерів, де присутні всі власники акцій. Саме вони ухвалюють стратегічні рішення (внесення змін до статуту, призначення та звільнення членів наглядової ради, ліквідація чи реорганізація фонду). Адміністратор фонду веде реєстр акціонерів і забезпечує дотримання нормативних стандартів. Наглядова рада здійснює контроль за роботою всього фонду та за діяльністю Компанії з управління активами (КУА). КІФ можуть самостійно керувати своїми активами через правління, але набагато частіше ними керує КУА на підставі відповідного договору. Виконавчий орган здійснює інвестування коштів у різні активи, продає та купує фондові активи, веде фінансову звітність.

Депозитарій як незалежна компанія зберігає фондові активи, проводить облік і контролює операції, перевіряє законність дій КУА. Незалежний контроль над діяльністю проводить аудиторська компанія. Уся робота КІФ регулюється законодавством, і фонд зобов’язується дотримуватися правил розкриття інформації та звітності перед державними регуляторами. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) контролює діяльність фондів. Цей орган видає ліцензії, перевіряє законність роботи та за потреби накладає санкції за порушення. Чітка структура КІФ з розподіленими функціями забезпечує ефективне керування та контроль.

Хто може інвестувати в КІФ?

Хто може інвестувати в КІФ

Різні категорії осіб мають право робити інвестиції. Це залежить від типу фонду, його структури та політики інвестування. Фізичні особи, громадяни України чи інших держав, стають акціонерами після купівлі акцій. Час та умови викупу залежать від типу фонду. Відкриті КІФ зазвичай доступні ширшому колу інвесторів, а от приватні чи венчурні можуть мати суворіші вимоги до учасників. Закриті корпоративні інвестиційні фонди можуть бути доступні лише обмеженому колу осіб. Також у статуті може прописуватися мінімальний поріг інвестицій.

Компанії та корпорації як юридичні особи розміщують у фонді свій вільний капітал. Великі фінансові установи на кшталт банків, страхових компаній вкладають кошти в закриті КІФ, які орієнтовані на довгострокові інвестиції.

Оподаткування КІФ

КІФи в Україні мають особливий податковий режим, який дає їм змогу ефективно працювати та залучати інвесторів. КІФ звільнений від податку на прибуток підприємств, якщо його діяльність відповідає законодавству, тобто весь дохід від інвестиційної діяльності не оподатковується до моменту розподілу між акціонерами.

Дивіденди акціонерів оподатковуються на рівні власників, тому потрібно стежити за змінами в законодавстві. Сьогодні діють такі правила:

  • Для фізичних осіб (резидентів України). Виплачені дивіденди мають податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 9%, військовий збір – 5%. Операції з цінними паперами: ПДФО – 18%, військовий збір – 5%.
  • Для юридичних осіб. Податок на дивіденди сплачується за загальними правилами корпоративного оподаткування. Прибуток від продажу акцій оподатковується за стандартною ставкою податку на прибуток – 18%.

Адміністративні послуги, які отримує КІФ (наприклад, управління активами), можуть обкладатися ПДВ за загальною ставкою 20%.

Оподаткування КІФ

Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду

Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду – це сума коштів чи інших активів, внесених акціонерами під час створення організації, що використовується для інвестиційної діяльності. На момент реєстрації фонду мінімальний розмір капіталу не може бути меншим ніж 1 250 мінімальних заробітних плат. Не менш як 30% має бути сплачено до реєстрації, а повний внесок потрібно здійснити протягом першого року діяльності фонду. Капітал формується з грошових коштів і майна чи майнових прав. Він може збільшуватися шляхом додаткової емісії акцій або зменшуватися через викуп акцій фонду чи зниження їхньої номінальної вартості.

Процедура створення КІФ

Процес створення КІФ може тривати від 3 до 6 місяців залежно від складності структури та швидкості процедури реєстрації. Основні етапи:

  • Ухвалення рішення про створення фонду. Визначення основних параметрів – виду, стратегії інвестування, суми статутного капіталу, організації.
  • Підготовка установчих документів. Затверджується статут, рішення про створення, дані засновників, статутний капітал, інвестиційна декларація.
  • Реєстрація КІФ. Подача документів до ЄДР, присвоєння ЄДРПОУ та відкриття банківського рахунку.
  • Випуск акцій. Реєстрація емісії в НКЦПФР і включення до державного реєстру ІСІ, депонування акцій у депозитарній системі України.
  • Отримання ліцензії на управління активами. Ліцензія КУА.
  • Початок діяльності. Розміщення активів і продаж акцій КІФ інвесторам.

Дотримання законодавчих вимог забезпечує прозорість роботи фонду та його привабливість для інвесторів.

Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового право, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації КІФ в Україні, можна на цій сторінці.

Переваги та недоліки КІФ

З-поміж недоліків КІФ фахівці виділяють такі аспекти:

  • складна процедура створення за часом і реєстрацією;
  • високі витрати на послуги КУА, аудитора, депозитарію, адміністратора фонду;
  • обмежена ліквідність для закритих КІФ;
  • ризикові рішення КУА призводять до збитків інвесторів;
  • регуляторні обмеження з причини частих законодавчих змін.

Але ці мінуси можна перекрити позитивними рисами. Перевагами вважаються звільнення від податку на прибуток, диверсифікація ризиків, можливість інвестування в широкий спектр активів, гнучка структура (відкрита, закрита, інтервальна), захист активів від боргів засновників, прозорість у регулюванні.

Порівняльна таблиця вимог до спеціалізованих ІСІ

фонди грошового ри­нку фонди державних цінних паперів фонди облігацій фонди акцій індексні фонди фонди банківських металів
Активи, що можуть входити до складу активів фонду
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. ощадні (депозитні) серти­фікати, поточні та стро­кові депозити до двох ро­ків (у тому числі в інозем­ній валюті);
  3. державні цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календа­рних років;
  4. облігації місцевих позик, строк погашення яких не перевищує двох календа­рних років;
  5. боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календа­рних років, забезпечені державною або місцевою гарантією;
  6. боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календа­рних років, погашення та отримання доходу за якими гарантовано уря­дами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рі­вня, встановленого Комі­сією;
  7. облігації підприємств, строк погашення або до­строкового погашення емітентом яких не пере­вищує одного року;
  8. похідні (деривативи), базо­вим активом яких є активи, зазначені у пунк­тах 1-7 цієї частини.
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. депозити (в національній та іноземній валюті) в державних банках України;
  3. ощадні (депозитні) сертифікати державних банків України;
  4. державні цінні папери;
  5. облігації місцевих позик;
  6. боргові цінні папери, забезпечені державною або місцевою гарантією;
  7. боргові цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
  8. емісійні боргові цінні папери міжнародних фінансових організацій;
  9. похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. депозити в національній та іноземній валюті;
  3. ощадні (депозитні) сертифікати;
  4. облігації підприємств;
  5. облігації іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
  6. державні облігації України;
  7. облігації місцевих позик;
  8. іпотечні облігації;
  9. привілейовані акції українських емітентів;
  10. цінні папери спеціалізованих фондів державних цінних паперів;
  11. цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно облігації;
  12. похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. депозити в національній та іноземній валюті;
  3. ощадні (депозитні) сертифікати;
  4. акції публічних акціонерних товариств;
  5. акції іноземних емітентів та цінні папери іноземних біржових фондів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
  6. цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно акції;
  7. депозитарні розписки на цінні папери, зазначені у пунктах 4-6 цієї частини;
  8. похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-6 цієї частини
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. цінні папери, що входять до складу індексного кошика обраного індексу фондової біржі. Вимоги до індексу та методики його розрахунку встановлюються Комісією.
  1. кошти в національній та іноземній валюті;
  2. депозити в національній та іноземній валюті;
  3. ощадні (депозитні) сертифікати;
  4. державні цінні папери;
  5. боргові цінні папери, забезпечені державною гарантією;
  6. банківські метали в зливках на зберіганні у банківських сховищах;
  7. майнові права за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом;
  8. цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошика яких входять виключно банківські метали;
  9. похідні (деривативи), базовим активом яких є банківські метали.

 

фонди грошового ри­нку фонди державних цінних паперів фонди облігацій фонди акцій індексні фонди фонди банківських металів
Структура активів фондів повинна одночасно відповідати таким вимогам
  1. загальна вартість обліга­цій місцевих позик та об­лігацій підприємств не може перевищувати 30% загальної варто­сті активів фонду;
  2. загальна вартість обліга­цій, забезпечених держа­вною гарантією, та облі­гацій, погашення та отримання доходу за якими гарантовано уря­дами іноземних держав, не може перевищувати 50% загальної варто­сті активів фонду;
  3. загальна сума зобов’язань одного банку не може пе­ревищувати 25% загальної вартості активів фонду.
 1) загальна вартість облігацій підприємств, забезпечених державною або місцевою гарантією, та облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;

2) загальна вартість боргових цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, та емісійних боргових цінних паперів міжнародних фінансових організацій не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;

3) вартість державних облігацій України не може перевищувати 35% загальної вартості активів фонду;

4) загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
  1. загальна вартість облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;
  2. загальна вартість облігацій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією, не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
  3. загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів державних цінних паперів та спеціалізованих біржових індексних фондів не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
  4. загальна вартість привілейованих акцій не може перевищувати 10% загальної вартості активів фонду;
  5. загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
  1. загальна вартість цінних паперів та депозитарних розписок, частка в загальній вартості активів фонду кожного з яких перевищує 15%, не може перевищувати 50% загальної вартості активів фонду;
  2. загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду;
  3. загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів та цінних паперів іноземних біржових фондів не може перевищувати 30% загальної вартості активів фонду.
  1. вартість цінних паперів повинна становити не менш як 80% загальної вартості активів фонду;
  2. кількість цінних паперів, що входять до активів фонду, повинна бути пропорційною кількості цінних паперів, що входять до індексного кошика. При цьому різниця між часткою цінних паперів одного емітента в загальній вартості цінних паперів, за якими розраховується індекс, і часткою таких цінних паперів у вартості активів фонду, що складаються з цінних паперів, не може перевищувати 10%, якщо інше не встановлено Комісією.
  1. загальна вартість банківських металів у зливках, коштів та майнових прав за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом повинна становити не менш як 70% загальної вартості активів фонду;
  2. загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.

 

фонди грошового ри­нку фонди державних цінних паперів фонди облігацій фонди акцій індексні фонди фонди банківських металів
Забороняється
  1. розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
  2. придбавати або додат­ково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної варто­сті активів фонду;
  3. придбавати або додат­ково інвестувати в цінні папери одного випуску більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
  4. придбавати або додат­ково інвестувати в облі­гації підприємств та облі­гації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестицій­ному рівню, визначеному уповноваженим або ви­знаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтин­говою шкалою.
  1. придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
  2. розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
  1. розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
  2. придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
  3. придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного спеціалізованого фонду більше ніж 10% загальної вартості активів фонду.
  1. придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
  2. придбавати більше ніж 10% загального обсягу цінних паперів одного випуску;
  3. розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
 розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.

ПІФ (пайовий інвестиційний фонд)

ПІФ – це не юридична особа. Формується з коштів інвесторів (пайовиків). Керування активами пайових інвестиційних фондів здійснює компанія з управління активами (КУА). Кожен інвестор отримує пай, що підтверджує частку у фонді. Вартість паю змінюється залежно від успішності інвестицій, котрі вкладаються в акції, облігації, валюту, нерухомість. КУА керує активами, а інвестори отримують прибуток або збитки.

Структура ПІФ простіша, ніж у корпоративному фонді. КУА виконує всі операції, її діяльність контролюється депозитарієм, аудитором і регулятором, а інвестори не беруть безпосередньої участі в управлінні. Вони купують паї та мають право отримувати прибуток від них.

КУА має ліцензію на керування активами, ухвалює рішення про інвестування, веде облік активів. Депозитарій як незалежний фінансовий інститут зберігає активи фонду та гарантує їх безпеку. Адміністратор веде реєстр пайовиків, контролює операції з випуску та викупу паїв. Незалежний аудит фінансової звітності фонду проводить аудиторська компанія. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку регулює та контролює діяльність ПІФ і КУА.

Характеристики й особливості ПІФ

Керування пайовим інвестиційним фондом здійснюється КУА відповідно до інвестиційної декларації, а активи належать інвесторам. Кількість паїв у їх власності визначає частку в активах ПІФ.

За рівнем ліквідності ПІФи поділяються на три типи:

  • відкритий, паї можна купувати чи продавати в будь-який робочий день;
  • інтервальний, продаж можливий лише в певні періоди;
  • закритий, викуп здійснюється після завершення терміну існування фонду.

Інвестиційна стратегія дає змогу вкладати кошти в різні активи: акції, облігації, нерухомість, венчурні проєкти та змішані активи. Водночас діяльність фонду не оподатковується, лише інвестори сплачують податок під час отримання доходу.

Переваги та недоліки пайових інвестиційних фондів

Пайовий інвестиційний фонд – це зручний інструмент інвестування для тих, хто хоче отримати пасивний дохід і професійне керування активами. Адже почати інвестувати можна з невеликих сум, тут вхідний поріг нижчий, ніж у КІФ. Фінансові експерти з КУА керують інвестиціями, і пайовики не мають самостійно аналізувати ринок та ухвалювати рішення. Кошти диверсифікуються, та в такий спосіб зменшується ризик втрат. ПІФ не оподатковується, а державний контроль через НКЦПФР робить діяльність фонду прозорою та зрозумілою.

Проте є декілька недоліків. Потрібно сплачувати комісію КУА за керування, також вноситься оплата за роботу депозитарія, аудитора, адміністратора фонду. Спостерігається висока залежність від професіоналізму КУА, економічної ситуації, фінансової стабільності. Інвестори не мають можливості впливати на рішення щодо інвестування. Є обмежена ліквідність у закритих та інтервальних ПІФах.

Інвестиційні фонди відрізняються своїм юридичним статусом, формою власності та керування, схемою оподаткування, ліквідністю залежно від форми. Виплата прибутків здійснюється у вигляді дивідендів і продажу акцій або за рахунок приросту вартості паїв.

Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового права, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації ПІФ в Україні, можна на цій сторінці.