В Україні фактично стартував новий етап регулювання лотерейного ринку: державне агентство PlayCity видало першу ліцензію на організацію та проведення лотерей. Її отримала «Українська національна лотерея» (УНЛ), яка сплатила 24,2 млн грн річного ліцензійного платежу. Це не просто формальна новина, а важливий сигнал, що ринок, який роками працював у «сірій» зоні, починає переходити до прозорішої моделі.
Ще наприкінці січня PlayCity провело відкритий конкурс і визначило трьох потенційних операторів, які можуть працювати за новими правилами: «МСЛ», «Патріот» та «Українська національна лотерея». Тоді ж було зафіксовано ключову фінансову умову – річний ліцензійний платіж у 24,2 млн грн. Тепер, після сплати цього внеску УНЛ, конкурсна процедура перейшла у практичну площину: держава отримує перші реальні бюджетні надходження в межах оновленої системи.
Головна цінність цієї реформи – не лише в ліцензійних платежах, а в зміні логіки контролю. За новими вимогами оператори мають вести електронну звітність, що дає змогу в режимі реального часу бачити обсяги продажів лотерейних білетів і виплат виграшів. Окремо передбачене QR-маркування: унікальні QR-коди повинні бути на білетах і терміналах, щоб можна було швидко перевірити легальність точки продажу та обладнання. Це важливий крок до цифрового нагляду, коли контроль здійснюється не постфактум, а постійно.
Для держави це означає одразу кілька переваг. По-перше, повертаються прогнозовані платежі до бюджету. По-друге, з’являється інструмент для реального моніторингу ринку, а не лише формального нагляду. По-третє, знижується простір для зловживань, бо цифрова звітність і QR-перевірка створюють прозорий слід для продажів та виплат. У Мінцифри прямо пов’язують ці зміни з перезавантаженням ринку, який понад десять років працював без чітких правил і належного контролю.
Для бізнесу нові правила теж мають подвійний ефект. З одного боку, посилюються вимоги: операторам доведеться інвестувати в цифрову інфраструктуру, належний облік і відповідність ліцензійним умовам. З іншого боку, чесні компанії отримують зрозумілі правила гри, де конкуренція відбувається не за рахунок «схем», а за рахунок сервісу, покриття та довіри клієнтів. Саме це й створює основу для більш цивілізованого ринку, який може бути привабливішим і для міжнародних гравців у майбутньому.
Для гравців зміни ще більш відчутні з практичного погляду. QR-код на білеті або терміналі – це простий інструмент перевірки, чи легальна точка продажу. У перспективі це зменшує ризики шахрайства та робить взаємодію з лотерейними операторами безпечнішою. Якщо система електронної звітності справді працюватиме якісно, користувачі отримають більше впевненості, що виплати фіксуються коректно, а ринок перебуває під реальним контролем, а не лише на папері.
Водночас перша ліцензія – це лише початок, а не завершення реформи. Попереду – повноцінне впровадження нових вимог для всіх операторів, технічна стабільність цифрових систем, контроль за виконанням правил і, ймовірно, подальше оновлення законодавства. У матеріалах Мінцифри вже зазначалося, що в планах – закріпити нову модель роботи ринку на рівні законодавства та завершити перезавантаження галузі. Тому видана ліцензія УНЛ є важливим прецедентом: вона показує, що реформа перестає бути декларацією і починає працювати в реальних грошах та реальних процедурах.
Компанія з управління активами (КУА) в Україні відіграє ключову роль у фінансовій екосистемі, керуючи інвестиційними активами та сприяючи різним видам фінансової діяльності. Щоб чітко зрозуміти, що таке компанія з управління активами, важливо дослідити її фундаментальне визначення, регуляторні вимоги та операційну базу в рамках українського фінансового ландшафту.
Визначення та призначення КУА
Що таке компанія з управління активами?
КУА – це спеціалізована фінансова установа, основна діяльність якої полягає в управлінні активами, об’єднаними від кількох інвесторів. Ці активи зазвичай інвестуються через інститути колективного інвестування (ІСІ).
Що таке інститут колективного інвестування (ІСІ)?
Інститут колективного інвестування – це структурована структура, в якій індивідуальні інвестори об’єднують свої фінансові ресурси для колективного інвестування в різні фінансові інструменти, включаючи акції, облігації, нерухомість та інші цінні папери, спрямовані на досягнення диверсифікованих інвестиційних результатів.
Це комплексне законодавство окреслює основні вимоги, що регулюють створення, діяльність, нагляд та ліквідацію ІСІ. Воно також включає пруденційні правила, спрямовані на забезпечення фінансової стабільності та цілісності КУА та ІСІ.
Вимоги до реєстрації та ліцензування
Реєстрація КУА в Україні є обов’язковою юридичною процедурою, необхідною для управління колективними інвестиціями. Цей процес передбачає ретельну оцінку відповідності законодавчим вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Українське законодавство вимагає, щоб усі КУА отримали спеціальні ліцензії перед початком своєї діяльності. Критерії ліцензування включають фінансову стабільність, кваліфікацію ключового персоналу, дотримання встановлених механізмів внутрішнього контролю та дотримання суворих пруденційних стандартів.
Діяльність та дотримання нормативних вимог
Діяльність
КУА управляють інвестиційними фондами, надають консультаційні послуги з інвестицій та займаються супутніми фінансовими послугами. Їхня основна мета — максимізувати прибутковість інвестиційних портфелів за допомогою експертного управління фінансовими активами.
Пруденційні нормативи
Ці нормативи включають рекомендації щодо достатності капіталу, протоколи управління ризиками та операційні гарантії, спрямовані на зменшення ризиків, пов’язаних з управлінням активами, та забезпечення роботи КУА в межах прийнятних порогів ризику.
Розкриття інформації
Регулярні та прозорі зобов’язання щодо розкриття інформації включають надання детальних звітів інвесторам та регуляторним органам, таких як комплексна фінансова звітність, деталі розподілу активів, вплив ризиків та управлінські збори. Прозорість є важливою для підтримки довіри інвесторів та стабільності ринку.
Обмеження діяльності КУА
Незважаючи на запропоновані можливості, для КУА в Україні існують значні обмеження:
заборонено безпосередньо випускати цінні папери;
не можна надавати позики;
не можна займатися банківськими операціями.
Крім того, інвестиції ІСІ, якими керують КУА, стикаються з суворими інвестиційними обмеженнями для контролю ризику та запобігання конфлікту інтересів.
Вимоги до внутрішньої документації
КУА повинні вести надійну внутрішню документацію, як це визначено регуляторними органами. Основні документи включають:
детальні інвестиційні політики;
процедури управління ризиками;
керівні принципи відповідності;
структури корпоративного управління;
механізми внутрішнього контролю.
Ці документи забезпечують дотримання регуляторних вимог та захист інтересів інвесторів.
Продаж готових КУА
Через складність створення КУА, що відповідає вимогам, багато організацій в Україні обирають купівлю готових КУА. Придбання вже зареєстрованої та ліцензованої КУА пришвидшує вихід на ринок управління активами. Ці компанії зазвичай мають існуючі структури відповідності, операційні ліцензії та послужний список, що спрощує початок операцій з управління активами.
Висновок
Компанії з управління активами є невід’ємною частиною фінансового сектору України, надаючи структуровані та регульовані платформи для інвестицій. Працюючи в рамках суворих правових норм, КУА зосереджуються на захисті інвесторів, прозорості та управлінні ризиками. Через інститути колективного інвестування КУА розширюють інвестиційні можливості та значно сприяють фінансовому зростанню та стабільності України. Розуміння їхніх операційних вимог та правових основ має вирішальне значення для інвесторів та фінансових фахівців, які орієнтуються в цьому складному фінансовому середовищі.
Якщо гроші люблять рахунок, то активи – керування, причому грамотне. Будь-який актив, який не приносить прибутку компанії-власнику, є марним. Більше того, такий стан речей суперечить природі активу і навіть визначенню, яке представлене у будь-якому фінансовому словнику.
Управління активами – заняття відповідальне та вимагає від оператора процесу високого рівня обізнаності. Навіть коли пересічний громадянин хоче відкрити рахунок і покласти туди свої заощадження, він займається вибором оптимальної банківської установи довго та ретельно. Чого вже говорити, якщо накону набагато більші суми? Власними активами компанії управляють лише у виняткових випадках, як у штаті є власний фінансист, здатний грамотно розпорядитися довіреним йому ресурсом. В інших ситуаціях фірми вважають за краще звертатися за допомогою інших компаній, для яких управління активами – основний напрямок діяльності. Головна мета цього – генерувати паралельне джерело доходу: фірма займається своєю безпосередньою роботою, а активи тим часом працюють на неї.
У контексті цієї інформації дуже неважко припустити, чому послуги КУА, які допомагають іншим підприємствам грамотно керувати активами, стабільно затребувані, а кількість самих компаній стрімко зростає.
Разом з тим, наївним було б вважати, що створення компанії з управління активами, як, втім, будь-якого іншого підприємства фінансового профілю, є простою і нетривалою процедурою. Коли справа стосується фінансів, держава виявляє особливу суворість до претендентів на надання подібних послуг. Втім, пояснити таку стратегію нескладно: дані послуги спочатку входять до переліку державних, а надання дозвільного документа є своєрідною порукою з боку держави, яка наділяє правом їх надання приватною особою та ручається за їхню якість.
Таким чином, підприємцю, який претендує на фінансову ліцензію, доведеться підготувати значний пакет документації та підготуватися до того, що вивести бізнес на стартові позиції йому вдасться лише за кілька місяців. Принаймні якщо говорити про легальну діяльність. Якщо ж подібна перспектива його не влаштовує, є сенс придбати готову КУА, яка вже матиме свідоцтво про державну реєстрацію, і ліцензію, і репутацію, що сформувалася. Детальніше про купівлю готової КУА можна дізнатися на цій сторінці.
КУА як ключовий суб’єкт інвестиційного процесу.
Компанії з управління активами є ключовими суб’єктами інвестиційного процесу, що забезпечують функціонування інвестиційних фондів відповідно до чинного законодавства України.
інвестиційні фонди, як інститути спільного інвестування (ІСІ), не мають права здійснювати самостійне управління своїми активами. Ця функція законодавчо делегована спеціалізованим компаніям з управління активами (КУА), які є професійними учасниками фондового ринку.
Функції КУА щодо інвестиційних фондів:
КУА створює інвестиційний фонд та реєструє його в НКЦПФР;
КУА здійснює управління активами інвестиційного фонду згідно з інвестиційною декларацією та проспектом емісії;
КУА ухвалює рішення про купівлю-продаж цінних паперів, нерухомості, корпоративних прав, банківських депозитів та інших дозволених законодавством інвестиційних інструментів від імені фонду;
КУА відповідає за ведення бухгалтерського, податкового обліку, звітності фонду, а також за дотримання вимог щодо розкриття інформації інвесторам та НКЦПФР.
Юридична природа зв’язку:
КУА та інвестиційний фонд є юридично окремими особами;
КУА виступає управителем, що діє в інтересах фонду та його інвесторів;
взаємовідносини між КУА та фондом оформлюються договором про управління активами.
Регулювання діяльності:
діяльність КУА ліцензується та контролюється НКЦПФР;
інвестиційні фонди можуть бути корпоративними (юридична особа) або пайовими (без статусу юридичної особи), але в будь-якому випадку активами керує саме ліцензована КУА.
Відповідальність КУА:
КУА несе повну відповідальність за управління активами інвестиційного фонду, включаючи відповідальність за збитки, завдані порушенням законодавства, правил інвестування або інвестиційної декларації.
Іноземні громадяни можуть оформити посвідку на постійне проживання в Україні на підставі інвестиції. Відповідна норма міститься у Законі України “Про Імміграцію”. Отримати постійне посвідку може кожен іноземний громадянин, який інвестує в економіку України і доведе, що кошти були отримані законним, легальним шляхом.
Для того, щоб отримати постійний дозвіл на проживання через інвестицію, іноземні громадяни повинні вкласти в економіку України суму, еквівалентну $100 000 (доларів США) або більше. При цьому капіталовкладення має бути оформлене відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Вимоги законодавства для отримання постійної посвідки через інвестиції.
Для того, щоб інвестиція вважалася підставою для отримання постійного посвідки на проживання, іноземні громадяни повинні вчинити її з урахуванням вимог законодавства. Вони такі:
інвестування провадиться або шляхом створення нової компанії, або шляхом купівлі чинної юридичної особи. Фізична особа, яка бажає оформити постійну посвідку, має входити до складу засновників;
інвестиція здійснюється в іноземній валюті, що конвертується. Такими вважаються 14 валют (включаючи долар США, євро, фунт стерлінгів, швейцарський франк тощо), а також цінні метали;
сума інвестиції – $100 000 або еквівалент в інших валютах за курсом на день здійснення капіталовкладень;
щоб отримати посвідку на постійне проживання, інвестиція має бути зареєстрована в Міністерстві економіки;
інвестовані гроші повинні мати легальне походження із можливістю підтвердження (декларація про доходи фізичної особи, нерезидента України).
Важливий нюанс: кошти мають бути саме інвестованими в економіку, тобто особа має вкласти гроші для подальшого прибутку. І про це потрібно пам’ятати, якщо Ви хочете отримати постійну посвідку шляхом покупки нерухомості.
Чи можна отримати ВНЖ шляхом покупки нерухомості?
В Україні купівля нерухомості не вважається інвестицією. Неважливо, чи купуєте ви собі або для подальшої здачі в оренду. Відповідно до чинного законодавства, це вкладення для потреб, отже, власник немає права на посвідку на проживання.
Однак отримати постійний посвідку на проживання при купівлі нерухомості все ж таки можливо. Вихід – оформлення нерухомого майна (квартира, офіс, склад та ін), як об’єкта для інвестицій, інвестування. Тобто якщо фізична особа купує нерухомість не безпосередньо, а через компанію – це вже є інвестицією з погляду законодавства України. Механізм виглядає так:
іноземний громадянин (нерезидент України) відкриває ПП в Україні;
з цього приводу організації вносить кошти у еквіваленті понад $100 000 (доларів США);
подає документи до Мінекономіки з метою зареєструвати кошти як інвестицію;
купує нерухомість після завершення реєстрації.
Майно, яке купується через компанію, є власністю самої компанії – власністю юридичної особи. Таким чином, це вже можна вважати інвестицією. Щоб надалі не виникало питань, краще укласти договір оренди із власною компанією. Через деякий час Ви зможете оформити нерухомість вже на себе як на фізичну особу.
Які документи необхідні для отримання ПМП через інвестиції в економіку?
Якщо Ви вирішили отримати постійну посвідку на проживання на підставі інвестиції шляхом купівлі нерухомості через юридичну особу, Вам потрібно підготувати такий пакет документів. До нього входять:
установчі документи ТОВ;
договір про здійснення інвестицій (якщо є);
витяг з банківського рахунку, що підтверджує, що на рахунку є сума, еквівалентна $100 000;
паспорт, копії з нотаріальним переказом;
довідка про сімейний статус;
підтвердження місця проживання за кордоном;
згода другого чоловіка на переїзд дітей (якщо здійснюється переїзд матері чи батька з дітьми);
медичні довідки;
документ, що підтверджує відсутність непогашеної судимості.
Усі ці документи, а також квитанції та чеки про сплату державних зборів та мит подаються до Державної міграційної служби України, яка приймає рішення.
Адвокатське об’єднання «Зігма» пропонує клієнтам послуги в оформленні посвідки на постійне проживання шляхом інвестицій в економіку, в тому числі і через купівлю нерухомості. Наші фахівці та експерти нададуть консультацію, допоможуть відкрити або купити компанію, представлять Ваші інтереси у всіх державних органах та інстанціях. Ми надаємо послуги оформлення постійної та тимчасової посвідки на проживання під ключ. «Зигма» – це Ваша можливість отримати необхідні документи у найкоротший термін та зі 100% гарантією.
Задайте питання щодо отримання посвідки на проживання на підставі інвестицій в Україні.
Дізнайтесь вартість, терміни та умови гарантованого отримання постійної посвідки на проживання в Україні на підставі інвестиції, за допомогою міграційних адвокатів «Зігма», все що потрібно, це зателефонувати нам за номером телефону +380 (67) 500-50-55 або ж зв’язатися з нами у зручному для Вас месенджері (Whatsapp | Telegram | Viber). Якщо Ви хочете, щоб наш фахівець зателефонував Вам і проконсультував з питання, що Вас цікавить, заповніть форму зворотного зв’язку і отримайте відповідь у зручний для Вас час.
В Україну приїжджає чимало іноземних громадян, і багато хто затримується в нашій країні надовго. Деякі люди залишаються тут на все життя, працюють, заводять сім’ї. Однак для того, щоб перебувати в Україні на довгостроковій основі, потрібна посвідка на проживання. Якщо Ви плануєте створити сім’ю в Україні, Ви можете отримати дозвіл на проживання в Україні на підставі шлюбу або шлюбний контракт. Адвокатське об’єднання «Зигма» пропонує послуги з оформлення внж України по шлюбу з громадянином/громадянкою України. Ми надаємо послуги з оформлення всіх необхідних документів під ключ.
Що потрібно знати про отримання ВНЖ на підставі шлюбу?
Якщо Ви плануєте отримати посвідку на проживання в Україні по шлюбу, рекомендується приїхати в країну не менше ніж за добу до дати одруження та отримати в’їзний штамп та візу. Крім того, не рекомендується виїжджати з країни менш ніж за добу після одруження. Якщо Вам потрібно терміново залишити територію України, краще зробити це наступного дня після одруження.
Після того, як ви подали заяву та пакет документів, вам необхідно дочекатися рішення ДМС. Згідно із законом, на видачу рішення відведено до 15 робочих днів. Не пізніше цього терміну вам повинні оформити необхідний документ або надіслати обґрунтовану відмову. У разі незаконного рішення ДМС, можна оскаржити його у вищих органах або в судовому порядку за допомогою адвоката або самостійно.
Після отримання посвідки особа зобов’язана зареєструватися на місці проживання – оформити прописку. Для цього згідно із законом відводиться 30 календарних днів. Тобто протягом місяця іноземний громадянин, який отримав від проживання в Україні за шлюбом або з іншої підстави, зобов’язаний надати інформацію про своє місце проживання до Державної міграційної служби.
Продовження тимчасової посвідки на проживання в Україні на підставі шлюбу здійснюється за схожою процедурою. Необхідно подати аналогічний пакет документів + колишній дозвіл на проживання. Подати документи потрібно не пізніше ніж за 15 календарних днів до моменту закінчення терміну дії попереднього документа.
Який дозвіл на проживання можна отримати?
Відповідно до чинного законодавства України, існує два види посвідок на проживання в Україні. Ви можете отримати одну з них, а саме:
тимчасова посвідка на проживання – по шлюбу. Посвідку на тимчасове проживання можна отримати терміном на 1 рік. Після цього її можна продовжити ще 1 рік.
постійна посвідка на проживання в Україні по шлюбу. Цей документ немає терміну дії. Особа, яка оформила документ, може перебувати на території України та користуватися перевагами протягом необмеженої кількості часу (проте, цей документ необхідно змінювати/оновлювати раз на 10 років).
Важливо знати, що дозвіл на проживання в Україні на підставі шлюбу дає можливість отримати громадянство за прискореною процедурою. Стандартно для набуття громадянства потрібно прожити на території України понад 5 років. Якщо Ви маєте намір отримати громадянство та паспорт України на підставі посвідки по шлюбу, достатньо 2 років проживання на території України з Вашою дружиною, чоловіком.
Які привілеї надає посвідка?
Посвідка на проживання – це важливий документ для іноземного громадянина, який планує проживати на території України. Він дає низку привілеїв, у тому числі:
легальне перебування на території України;
робота чи відкриття бізнесу без дозволу на працевлаштування;
навчання у середніх, середніх спеціальних чи вищих навчальних закладах без додаткових документів;
отримання будь-яких банківських та фінансових послуг тощо.
Проте посвідка має певні обмеження. Наприклад, якщо Ви отримали посвідку на проживання в Україні за шлюбом або з будь-якої іншої підстави, у вас немає виборчого права – ви не можете брати участь у виборах до органів державної влади. Втім, через 2 роки проживання в Україні можна подати документи на громадянство, і користуватися всіма правами, якими наділений громадянин нашої країни, України.
нотаріально засвідчену копію паспорта іноземного громадянина з нотаріальним переказом;
нотаріально засвідчену копію свідоцтва про одруження;
медичне страхування строком на 1 рік;
Важливо знати, що для громадян країн, з якими Україна не має безвізового режиму, потрібна наявність у паспорті в’їзної візи – віза типу «D». Для громадян країн, з якими Україна діє безвізовий режим, цієї вимоги немає. У паспорті має стояти лише в’їзний штамп, що підтверджує легальність в’їзду іноземця (нерезидента) на територію України.
Адвокатське об’єднання «Зігма» пропонує клієнтам послуги оформлення посвідки на проживання в Україні за шлюбом або на будь-яких інших підставах. Ми пропонуємо послуги під ключ. Наші фахівці нададуть консультацію, підготують документи, представлять ваші інтереси у державних органах та інстанціях.
Дізнайтесь терміни, вартість та умови отримання посвідки на проживання в Україні на підставі шлюбу, за допомогою міграційних адвокатів «Зігма» – все що потрібно, це зателефонувати нам за номером телефону +380 (67) 500-50-55 або у зручному для вас месенджері (Whatsapp | Telegram | Viber). Якщо ви хочете щоб наш фахівець зателефонував вам у зручний час та проконсультував Вас з питання оформлення дозволу на проживання, заповніть форму зворотного зв’язку та отримайте відповідь у зручний для Вас час.
Як досвідчені інвестори, так і початківці в галузі інвестування для збереження та примноження свого капіталу використовують найпопулярніший інструмент – інвестиційний фонд. Фізичні та юридичні особи мають право вкладати свої ресурси в цю фінансову організацію, а через неї – у різні активи на фінансових ринках. Головна мета полягає в отриманні прибутку та подальшому його розподілу між інвесторами.
Є різні види інвестиційних фондів, з-поміж яких найбільш поширеними є КІФ (корпоративний інвестиційний фонд) і ПІФ (пайовий інвестиційний фонд). Перший створений у формі акціонерного товариства для управління активами, а другим розпоряджається керуюча компанія. Уся діяльність фондів регулюється Законом України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», котрий визначає структуру, основні принципи функціонування, механізми керування та правові аспекти. Таким чином інвестори зменшують ризики й отримують стабільний дохід.
КІФ (корпоративний інвестиційний фонд)
Корпоративний інвестиційний фонд – це установа, яка залучає грошові кошти інвесторів у якості активів з метою отримання прибутку. Тобто КІФ – це юридична особа, що керує активами інвесторів, у формі закритого акціонерного товариства. Відносини між акціонерами чітко регулюються. Учасники купують акції фонду і в такий спосіб підтверджують своє право на частку від прибутку. Залежно від виду КІФ інвестори можуть або вільно купувати та продавати акції фонду, або вкладати кошти на певний термін без можливості дострокового виходу.
Корпоративний інвестиційний фонд інвестує кошти в акції, облігації, нерухомість, депозити. Прибуток формується завдяки зростанню вартості активів чи отриманню доходу від інвестицій. Отримані кошти можна, за домовленістю сторін, виплачувати в якості дивідендів акціонерам або реінвестувати.
Структура КІФ охоплює кілька ключових елементів. Найвищим органом управління є загальні збори акціонерів, де присутні всі власники акцій. Саме вони ухвалюють стратегічні рішення (внесення змін до статуту, призначення та звільнення членів наглядової ради, ліквідація чи реорганізація фонду). Адміністратор фонду веде реєстр акціонерів і забезпечує дотримання нормативних стандартів. Наглядова рада здійснює контроль за роботою всього фонду та за діяльністю Компанії з управління активами (КУА). КІФ можуть самостійно керувати своїми активами через правління, але набагато частіше ними керує КУА на підставі відповідного договору. Виконавчий орган здійснює інвестування коштів у різні активи, продає та купує фондові активи, веде фінансову звітність.
Депозитарій як незалежна компанія зберігає фондові активи, проводить облік і контролює операції, перевіряє законність дій КУА. Незалежний контроль над діяльністю проводить аудиторська компанія. Уся робота КІФ регулюється законодавством, і фонд зобов’язується дотримуватися правил розкриття інформації та звітності перед державними регуляторами. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) контролює діяльність фондів. Цей орган видає ліцензії, перевіряє законність роботи та за потреби накладає санкції за порушення. Чітка структура КІФ з розподіленими функціями забезпечує ефективне керування та контроль.
Хто може інвестувати в КІФ?
Різні категорії осіб мають право робити інвестиції. Це залежить від типу фонду, його структури та політики інвестування. Фізичні особи, громадяни України чи інших держав, стають акціонерами після купівлі акцій. Час та умови викупу залежать від типу фонду. Відкриті КІФ зазвичай доступні ширшому колу інвесторів, а от приватні чи венчурні можуть мати суворіші вимоги до учасників. Закриті корпоративні інвестиційні фонди можуть бути доступні лише обмеженому колу осіб. Також у статуті може прописуватися мінімальний поріг інвестицій.
Компанії та корпорації як юридичні особи розміщують у фонді свій вільний капітал. Великі фінансові установи на кшталт банків, страхових компаній вкладають кошти в закриті КІФ, які орієнтовані на довгострокові інвестиції.
Оподаткування КІФ
КІФи в Україні мають особливий податковий режим, який дає їм змогу ефективно працювати та залучати інвесторів. КІФ звільнений від податку на прибуток підприємств, якщо його діяльність відповідає законодавству, тобто весь дохід від інвестиційної діяльності не оподатковується до моменту розподілу між акціонерами.
Дивіденди акціонерів оподатковуються на рівні власників, тому потрібно стежити за змінами в законодавстві. Сьогодні діють такі правила:
Для фізичних осіб (резидентів України). Виплачені дивіденди мають податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 9%, військовий збір – 5%. Операції з цінними паперами: ПДФО – 18%, військовий збір – 5%.
Для юридичних осіб. Податок на дивіденди сплачується за загальними правилами корпоративного оподаткування. Прибуток від продажу акцій оподатковується за стандартною ставкою податку на прибуток – 18%.
Адміністративні послуги, які отримує КІФ (наприклад, управління активами), можуть обкладатися ПДВ за загальною ставкою 20%.
Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду
Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду – це сума коштів чи інших активів, внесених акціонерами під час створення організації, що використовується для інвестиційної діяльності. На момент реєстрації фонду мінімальний розмір капіталу не може бути меншим ніж 1 250 мінімальних заробітних плат. Не менш як 30% має бути сплачено до реєстрації, а повний внесок потрібно здійснити протягом першого року діяльності фонду. Капітал формується з грошових коштів і майна чи майнових прав. Він може збільшуватися шляхом додаткової емісії акцій або зменшуватися через викуп акцій фонду чи зниження їхньої номінальної вартості.
Процедура створення КІФ
Процес створення КІФ може тривати від 3 до 6 місяців залежно від складності структури та швидкості процедури реєстрації. Основні етапи:
Ухвалення рішення про створення фонду. Визначення основних параметрів – виду, стратегії інвестування, суми статутного капіталу, організації.
Підготовка установчих документів. Затверджується статут, рішення про створення, дані засновників, статутний капітал, інвестиційна декларація.
Реєстрація КІФ. Подача документів до ЄДР, присвоєння ЄДРПОУ та відкриття банківського рахунку.
Випуск акцій. Реєстрація емісії в НКЦПФР і включення до державного реєстру ІСІ, депонування акцій у депозитарній системі України.
Отримання ліцензії на управління активами. Ліцензія КУА.
Початок діяльності. Розміщення активів і продаж акцій КІФ інвесторам.
Дотримання законодавчих вимог забезпечує прозорість роботи фонду та його привабливість для інвесторів.
Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового право, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації КІФ в Україні, можна на цій сторінці.
Переваги та недоліки КІФ
З-поміж недоліків КІФ фахівці виділяють такі аспекти:
складна процедура створення за часом і реєстрацією;
високі витрати на послуги КУА, аудитора, депозитарію, адміністратора фонду;
обмежена ліквідність для закритих КІФ;
ризикові рішення КУА призводять до збитків інвесторів;
регуляторні обмеження з причини частих законодавчих змін.
Але ці мінуси можна перекрити позитивними рисами. Перевагами вважаються звільнення від податку на прибуток, диверсифікація ризиків, можливість інвестування в широкий спектр активів, гнучка структура (відкрита, закрита, інтервальна), захист активів від боргів засновників, прозорість у регулюванні.
Порівняльна таблиця вимог до спеціалізованих ІСІ
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Активи, що можуть входити до складу активів фонду
кошти в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати, поточні та строкові депозити до двох років (у тому числі в іноземній валюті);
державні цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
облігації місцевих позик, строк погашення яких не перевищує двох календарних років;
боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, забезпечені державною або місцевою гарантією;
боргові цінні папери, строк погашення яких не перевищує двох календарних років, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
облігації підприємств, строк погашення або дострокового погашення емітентом яких не перевищує одного року;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-7 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити (в національній та іноземній валюті) в державних банках України;
ощадні (депозитні) сертифікати державних банків України;
державні цінні папери;
облігації місцевих позик;
боргові цінні папери, забезпечені державною або місцевою гарантією;
боргові цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, суверенний кредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого Комісією;
емісійні боргові цінні папери міжнародних фінансових організацій;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати;
облігації підприємств;
облігації іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
державні облігації України;
облігації місцевих позик;
іпотечні облігації;
привілейовані акції українських емітентів;
цінні папери спеціалізованих фондів державних цінних паперів;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно облігації;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-8 цієї частини.
кошти в національній та іноземній валюті;
депозити в національній та іноземній валюті;
ощадні (депозитні) сертифікати;
акції публічних акціонерних товариств;
акції іноземних емітентів та цінні папери іноземних біржових фондів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошику яких входять виключно акції;
депозитарні розписки на цінні папери, зазначені у пунктах 4-6 цієї частини;
похідні (деривативи), базовим активом яких є активи, зазначені у пунктах 1-6 цієї частини
кошти в національній та іноземній валюті;
цінні папери, що входять до складу індексного кошика обраного індексу фондової біржі. Вимоги до індексу та методики його розрахунку встановлюються Комісією.
банківські метали в зливках на зберіганні у банківських сховищах;
майнові права за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом;
цінні папери спеціалізованих біржових індексних фондів, до індексного кошика яких входять виключно банківські метали;
похідні (деривативи), базовим активом яких є банківські метали.
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Структура активів фондів повинна одночасно відповідати таким вимогам
загальна вартість облігацій місцевих позик та облігацій підприємств не може перевищувати 30% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість облігацій, забезпечених державною гарантією, та облігацій, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, не може перевищувати 50% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
1) загальна вартість облігацій підприємств, забезпечених державною або місцевою гарантією, та облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;
2) загальна вартість боргових цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, та емісійних боргових цінних паперів міжнародних фінансових організацій не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
3) вартість державних облігацій України не може перевищувати 35% загальної вартості активів фонду;
4) загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
загальна вартість облігацій місцевих позик не може перевищувати 40% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість облігацій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на іноземних фондових біржах, перелік яких визначається Комісією, не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів державних цінних паперів та спеціалізованих біржових індексних фондів не може перевищувати 20% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість привілейованих акцій не може перевищувати 10% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
загальна вартість цінних паперів та депозитарних розписок, частка в загальній вартості активів фонду кожного з яких перевищує 15%, не може перевищувати 50% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду;
загальна вартість цінних паперів спеціалізованих фондів та цінних паперів іноземних біржових фондів не може перевищувати 30% загальної вартості активів фонду.
вартість цінних паперів повинна становити не менш як 80% загальної вартості активів фонду;
кількість цінних паперів, що входять до активів фонду, повинна бути пропорційною кількості цінних паперів, що входять до індексного кошика. При цьому різниця між часткою цінних паперів одного емітента в загальній вартості цінних паперів, за якими розраховується індекс, і часткою таких цінних паперів у вартості активів фонду, що складаються з цінних паперів, не може перевищувати 10%, якщо інше не встановлено Комісією.
загальна вартість банківських металів у зливках, коштів та майнових прав за договорами з банком щодо виплати грошового еквіваленту банківського металу за його поточним курсом повинна становити не менш як 70% загальної вартості активів фонду;
загальна сума зобов’язань одного банку не може перевищувати 25% загальної вартості активів фонду.
фонди грошового ринку
фонди державних цінних паперів
фонди облігацій
фонди акцій
індексні фонди
фонди банківських металів
Забороняється
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного випуску більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств та облігації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою.
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента, крім державних облігацій України, більше ніж 10% загальної вартості активів фонду;
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного спеціалізованого фонду більше ніж 10% загальної вартості активів фонду.
придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 15% загальної вартості активів фонду;
придбавати більше ніж 10% загального обсягу цінних паперів одного випуску;
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
розміщувати в зобов’язання одного банку більше ніж 20% загальної вартості активів фонду.
ПІФ (пайовий інвестиційний фонд)
ПІФ – це не юридична особа. Формується з коштів інвесторів (пайовиків). Керування активами пайових інвестиційних фондів здійснює компанія з управління активами (КУА). Кожен інвестор отримує пай, що підтверджує частку у фонді. Вартість паю змінюється залежно від успішності інвестицій, котрі вкладаються в акції, облігації, валюту, нерухомість. КУА керує активами, а інвестори отримують прибуток або збитки.
Структура ПІФ простіша, ніж у корпоративному фонді. КУА виконує всі операції, її діяльність контролюється депозитарієм, аудитором і регулятором, а інвестори не беруть безпосередньої участі в управлінні. Вони купують паї та мають право отримувати прибуток від них.
КУА має ліцензію на керування активами, ухвалює рішення про інвестування, веде облік активів. Депозитарій як незалежний фінансовий інститут зберігає активи фонду та гарантує їх безпеку. Адміністратор веде реєстр пайовиків, контролює операції з випуску та викупу паїв. Незалежний аудит фінансової звітності фонду проводить аудиторська компанія. Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку регулює та контролює діяльність ПІФ і КУА.
Характеристики й особливості ПІФ
Керування пайовим інвестиційним фондом здійснюється КУА відповідно до інвестиційної декларації, а активи належать інвесторам. Кількість паїв у їх власності визначає частку в активах ПІФ.
За рівнем ліквідності ПІФи поділяються на три типи:
відкритий, паї можна купувати чи продавати в будь-який робочий день;
інтервальний, продаж можливий лише в певні періоди;
закритий, викуп здійснюється після завершення терміну існування фонду.
Інвестиційна стратегія дає змогу вкладати кошти в різні активи: акції, облігації, нерухомість, венчурні проєкти та змішані активи. Водночас діяльність фонду не оподатковується, лише інвестори сплачують податок під час отримання доходу.
Переваги та недоліки пайових інвестиційних фондів
Пайовий інвестиційний фонд – це зручний інструмент інвестування для тих, хто хоче отримати пасивний дохід і професійне керування активами. Адже почати інвестувати можна з невеликих сум, тут вхідний поріг нижчий, ніж у КІФ. Фінансові експерти з КУА керують інвестиціями, і пайовики не мають самостійно аналізувати ринок та ухвалювати рішення. Кошти диверсифікуються, та в такий спосіб зменшується ризик втрат. ПІФ не оподатковується, а державний контроль через НКЦПФР робить діяльність фонду прозорою та зрозумілою.
Проте є декілька недоліків. Потрібно сплачувати комісію КУА за керування, також вноситься оплата за роботу депозитарія, аудитора, адміністратора фонду. Спостерігається висока залежність від професіоналізму КУА, економічної ситуації, фінансової стабільності. Інвестори не мають можливості впливати на рішення щодо інвестування. Є обмежена ліквідність у закритих та інтервальних ПІФах.
Інвестиційні фонди відрізняються своїм юридичним статусом, формою власності та керування, схемою оподаткування, ліквідністю залежно від форми. Виплата прибутків здійснюється у вигляді дивідендів і продажу акцій або за рахунок приросту вартості паїв.
Отримати консультацію провідного фахівця з фінансового права, щодо усіх тонкощів та нюансів реєстрації ПІФ в Україні, можна на цій сторінці.
Екс-президент США Дональд Трамп повідомив про намір запустити нову програму, яка передбачає продаж “золотих карток” іноземним інвесторам за $5 млн.
Як передає Forbes із посиланням на CNN, такі картки дозволять власникам жити та працювати в США, а також значно спростять шлях до отримання громадянства.
“Ми маємо грін-карти, а це буде ще кращий варіант – “золота картка”. Вона коштуватиме приблизно $5 млн і надаватиме всі переваги грін-карти, а також спрощений доступ до громадянства. Багаті люди з усього світу приїдуть і скористаються цією можливістю”, – заявив Трамп.
За його словами, програма стартує через два тижні, і він очікує, що її популярність буде дуже високою. На запитання про можливість придбання таких карток російськими олігархами Трамп відповів: “Цілком можливо. Я знайомий із деякими російськими бізнесменами – вони чудові люди”.
Міністр торгівлі США Говард Лутнік додав, що нова ініціатива може стати альтернативою чинній програмі EB-5. Остання дозволяє отримати грін-карту через інвестування в американську економіку та створення робочих місць.
Програма EB-5 була запроваджена Конгресом США у 1990 році для стимулювання економіки завдяки залученню іноземного капіталу. Інвестори та їхні сім’ї можуть отримати статус постійних резидентів США, якщо вкласти в американську економіку щонайменше $1 050 000 або $800 000 у регіони з економічними труднощами. Крім того, ці інвестиції повинні сприяти створенню або збереженню не менше ніж 10 робочих місць для американських громадян, а джерело коштів має бути підтверджене легальним походженням. До заявки можна включити подружжя та дітей до 21 року.
Однак програма EB-5 неодноразово стикалася з шахрайськими схемами. Наприклад, інвесторам пропонували вкладати кошти у фіктивні проєкти, які не існували, або ж посередники (юристи, агенти) брали завищені комісії за “сприяння” в оформленні документів. Деякі з них навіть привласнювали частину інвестиційних коштів, залишаючи клієнтів ні з чим.
Таким чином, “золота картка”, ініційована Трампом, може стати новим інструментом для залучення заможних іноземців, хоча її ефективність і прозорість ще належить оцінити.
Зокрема, доходи держбюджету від реалізації спецдозволів через 12 аукціонів на платформі Prozorro.Продажі склали 1,7 млрд грн. Загалом було запропоновано 148 лотів, з яких успішно реалізували 106.
Крім того, без проведення аукціонів (у тому числі в межах малого надрокористування) було видано 378 спецдозволів. Також 59 надрокористувачів скористалися правом вільного відчуження прав на користування надрами.
Тим часом Європейська Бізнес Асоціація закликала Кабінет Міністрів розсекретити дані про запаси корисних копалин в Україні. У зверненні ЕБА наголошується, що значна частина інформації про поклади стратегічних ресурсів, зокрема алмазів, золота, літію, титану та платини, має обмежений доступ і позначена грифами «таємно» або «для службового користування».
Ця ініціатива набула актуальності у зв’язку зі спробами США отримати контроль над 50% ресурсів України.
Віза типу D або довгострокова віза, призначена для іноземців та осіб без громадянства, надає їм право довгострокового перебування в Україні строком до 90 днів у кожному 180-денному періоді з можливістю оформлення посвідки на проживання. Цей тип візи є необхідним для осіб, які планують працювати, навчатися, займатися бізнесом або возз’єднуватися з сім’єю в Україні. Розглянемо основні види віз D:
Студенти, які надійшли до українських навчальних закладів, оформляють візу D для подальшого отримання посвідки на проживання. Основні документи включають запрошення від університету та підтвердження оплати навчання.
3. Сімейна віза (возз’єднання сім’ї)
Ця категорія візи призначена для осіб, члени сім’ї яких є громадянами України або мають дозвіл на проживання. Підтверджуючими документами є свідоцтва про шлюб, народження дітей або інші докази родинних зв’язків.
4. Бізнес-віза
Іноземці, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, можуть оформити бізнес-візу. Підставою є реєстрація компанії або представництва іноземної фірми.
5. Віза для релігійної діяльності
Місіонерам, священнослужителям та іншим особам, які беруть участь у релігійній діяльності на території України, надається спеціальна віза D. Основою для оформлення є запрошення від зареєстрованої релігійної організації.
6. Культурна чи спортивна віза
Для участі у культурних, наукових чи спортивних заходах іноземцям надається віза D, видана на підставі запрошення від української сторони.
7. Віза для волонтерів
Іноземці, які беруть участь у волонтерських програмах в Україні, можуть оформити візу D. Основою є угода з українською організацією, зареєстрованою як волонтерська.
8. Віза для наукової чи дослідницької діяльності
Цей тип візи доступний для вчених та дослідників, які співпрацюють з українськими установами. Потрібно підтвердження співпраці та запрошення від приймаючої сторони.
Офіційна класифікація візи D:
D-01 – з метою імміграції;
D-02 — возз’єднання сім’ї з особою, яка визнана біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист в Україні;
D-03 – дипломатична / службова (для акредитації в МЗС);
D-04 – працевлаштування;
D-05 – міжнародна технічна допомога;
D-06 – провадження релігійної діяльності;
D-07 – участь у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав;
D-08 – робота в представництві іноземного суб’єкта господарювання в Україні;
D-09 – робота в представництві іноземного банку;
D-10 – здійснення культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності. Для такого типу необхідне запрошення державного органу України або запрошення організації, зареєстрованої в НСССУ (Національна Соціальна Сервісна Служба України), яка залучає до своєї діяльності;
D-11 – робота кореспондентом чи представником іноземних засобів масової інформації;
D-12 – засновник або учасник (бенефіціарний власник) юридичної особи;
D-13 – з метою навчання;
D-14 – возз’єднання сім’ї з громадянином України (на підставі шлюбу);
D-15 — возз’єднання сім’ї з особами, які мають посвідку на проживання в Україні;
D-16 – інша відповідно до міжнародних договорів України.
Особливості оформлення візи D
Обов’язковий пакет документів: підтвердження мети перебування, запрошення української сторони, фінансові гарантії.
Місце подання: заяви на візу подаються до консульств України за кордоном.
Можливість продовження: після в’їзду в країну власники візи D можуть оформити дозвіл на проживання для легального перебування.
Віза D – це ключ до довгострокового перебування в Україні. Враховуючи різноманітність категорій, кожен іноземний громадянин може вибрати найбільш підходящу візу для реалізації своїх цілей.
Податкова служба повідомляє (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/825896.html), що за період з 01.01.2022 по 01.09.2024 контролюючим органом отримано 16 917 Повідомлень про контрольовані іноземні компанії (КІК), з яких 16 400 – від фізичних осіб – резидентів України та 517 – від юридичних осіб – резидентів України, які стосуються 8 482 КІК. Також надійшло 21 817 повних Звітів про КІК та 10 354 Звіти за скороченою формою, з них понад 2 тисячі було подано після граничного терміну.
Податкова служба для виявлення потенційних контролерів КІК застосовує комплексний підхід, що включає аналіз дисципліни звітування (недотримання термінів подання Повідомлень, своєчасність та повнота подачі звітів про КІК), перевірку повноти та достовірності даних у звітах про КІК, аналіз фінансової звітності, аудиторських висновків, документації з трансфертного ціноутворення, первинної документації КІК, а також аналіз відкритих джерел інформації, ЗМІ, міжнародних баз даних, OSINT, повідомлень від уповноважених органів, і даних, отриманих через обмін з іноземними компетентними органами.
Цей підхід уже дозволив Податковій службі ідентифікувати понад 3 000 контролерів КІК, які вчасно не виконали свої зобов’язання, передбачені статтею 39-2 розділу І Податкового кодексу України. Робота з виявлення контролерів КІК та необхідності подачі відповідних звітів триває.
Тим, хто ще не подав звітність щодо КІК за 2023 рік, варто звернути на це увагу.
