Ліцензія на міжнародні перевезення: вантажів, пасажирів, небезпечних вантажів

Міжнародні пасажирські та вантажні перевезення – це бізнес, який завжди буде затребуваним. Однак перед тим, як розпочати таку діяльність, важливо правильно зареєструвати компанію та отримати всі необхідні документи. Насамперед, йдеться про ліцензію. Ліцензія на міжнародні перевезення (пасажирів, вантажів і небезпечних вантажів) – це дозвільний документ, що надає суб’єкту господарювання право здійснювати відповідні перевезення через державний кордон України. І отримати цей документ може бути непросто.
Адвокатське об'єднання «Zigma» пропонує послуги для клієнтів, яким необхідно отримати ліцензію на міжнародні перевезення. Наші фахівці мають великий досвід у цій сфері. Експерти «Zigma» пропонують послуги під ключ. Ми надамо консультацію, допоможемо підготувати документи для отримання ліцензії на міжнародні перевезення, представимо ваші інтереси в контролюючих органах та допоможемо вирішити всі спірні питання.

Що потрібно знати про ліцензію на міжнародні перевезення?

Ліцензія на міжнародні перевезення – це документ, який підтверджує, що компанія-оператор відповідає всім вимогам перевезення пасажирів або транспортування вантажів. Міжнародна спільнота приділяє велику увагу безпеці транспортних послуг. Тому отримання ліцензії на міжнародні перевезення є ключовою вимогою для будь-якої організації.
У ліцензії для міжнародних перевезень обов'язково вказуються види діяльності, якими планує займатися компанія. Можливе оформлення документів на такі види транспортних послуг:

• Міжнародні пасажирські перевезення.
• Міжнародні вантажні перевезення.
• Міжнародні перевезення небезпечних вантажів, тощо.

Щоб отримати ліцензію на міжнародні перевезення, у компанії обов'язково має бути власна матеріально-технічна база. Вимоги до неї відрізняються, залежно від того, яким саме видом діяльності планує перевізник. У документах завжди вказується перелік автомобілів та автобусів, які ліцензовані для пасажирських чи вантажних перевезень. Цей список може змінюватися. Компанії мають право включати нові транспортні засоби до ліцензії на міжнародні перевезення, або виключати будь-які транспортні засоби з документа.

Важливо знати, що дозвіл на транспортну діяльність в Україні надається безстроково. Відповідно, його не потрібно продовжувати чи одержувати заново. При цьому не має значення, якою саме діяльністю займається організація. Однак важливо дотримуватись вимог ліцензії на міжнародні перевезення. Якщо зафіксовано порушення, регулятори можуть анулювати дію дозволу. У такому разі компанія зможе оформити документи наново, проте для цього доведеться пройти процедуру наново.

Вимоги до ліцензіата

Отримати ліцензію можуть тільки суб’єкти господарювання, зареєстровані в Україні – тобто юридичні особи або фізичні особи-підприємці. Наймані водії окремо ліцензію не отримують – вони здійснюють перевезення в межах ліцензії роботодавця. Перевізник, що претендує на ліцензію, повинен відповідати таким основним вимогам ліцензійних умов:

• Матеріально-технічна база. Перевізник зобов’язаний мати власну або орендовану виробничо-технічну базу для стоянки, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або укладені договори з іншими суб’єктами господарювання, які надають послуги з техобслуговування (автопідприємствами, СТО тощо). База повинна забезпечувати виконання необхідних технологічних операцій з підтримки транспорту в належному стані. Для пасажирських перевезень додатково передбачено, що місця провадження діяльності повинні бути доступними для маломобільних груп населення (наявність пандусів, спеціального обладнання тощо).
• Транспортні засоби. У ліцензіата мають бути власні або законно використовувані транспортні засоби відповідної категорії, придатні до здійснення заявлених перевезень. Допускається використання автомобілів на правах оренди, лізингу, позики чи кредиту – за умови підтвердження документами права користування ними. Кожний транспортний засіб повинен бути зареєстрований належним чином (мати свідоцтво про реєстрацію технічного засобу) і, у разі оренди для міжнародних рейсів, – тимчасовий реєстраційний талон для участі в міжнародному русі (видається органами МВС для орендованих/лізингових авто). Транспортні засоби повинні відповідати встановленим технічним вимогам та бути справними. Для автобусів, що здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, обов’язковим є проходження державного технічного огляду перед рейсами; також вимагається наявність сертифікатів відповідності та актів технічного огляду автобусів (що підтверджують їх придатність до перевезення пасажирів). Для таксі – автомобілі повинні бути оснащені спеціальним обладнанням (таксометром, розпізнавальним ліхтарем “таксі” тощо) та відповідати іншим вимогам для таксі.
• Кадрова кваліфікація. Перевізник повинен мати достатній та кваліфікований персонал для безпечного надання транспортних послуг. Передусім йдеться про водіїв з потрібними посвідченнями відповідної категорії (наприклад, категорії D для автобусів, C/CE для вантажівок) і достатнім досвідом керування такими транспортними засобами. Згідно з оновленими вимогами, усі водії, залучені до міжнародних перевезень, повинні мати свідоцтва професійної компетентності (документ про проходження спеціального навчання, так званий Код 95). Також деталізовано вимоги до технічного персоналу перевізника – зокрема, відповідна освіта або кваліфікація фахівців, які відповідають за технічний стан транспортних засобів (механіків, інженерів тощо). Для водіїв вантажних автомобілів великої вантажопідйомності діють вікові обмеження: керувати транспортом масою понад 7,5 т можна з 21 року (або з 18 років за умови здобуття профільної освіти). Водії повинні бути в належному стані здоров’я (підтверджується медичною довідкою) і не мати судових заборон на здійснення відповідної діяльності. При наймі водіїв перевізник зобов’язаний укласти з ними трудові договори (або інші договори в установленому порядку).
• Фінансова спроможність та ділова репутація. Законодавство вимагає, щоб ліцензіат не мав непогашених заборгованостей зі сплати зборів та штрафів, виконавчих проваджень, а також не повинен бути позбавлений права здійснювати діяльність за рішенням суду. Пряма вимога щодо наявності певного капіталу чи матеріальних ресурсів для перевезень на нормативному рівні не встановлена, але на практиці наявність матеріально-технічної бази та транспорту опосередковано підтверджує фінансову спроможність перевізника. Також ліцензіат має підтримувати свою ділову репутацію: у разі грубих порушень ліцензійних умов можлива зупинка чи анулювання ліцензії за рішенням органу ліцензування.
• Обов’язкове страхування. Перевізник зобов’язаний укласти необхідні договори страхування цивільно-правової відповідальності та інших обов’язкових видів страхування. Зокрема, має бути чинний поліс обов’язкового страхування відповідальності перевізника перед пасажирами за шкоду життю і здоров’ю, а також відповідальності за збереження вантажу/багажу під час перевезення (якщо здійснюються вантажні або багажні перевезення). Крім того, кожен транспортний засіб повинен мати поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності автовласників (ОСЦПВ). Для небезпечних вантажів можуть вимагатися спеціальні договори страхування відповідальності під час перевезення таких вантажів (відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та міжнародних договорів).

Додаткові вимоги залежно від виду перевезень

Міжнародні пасажирські перевезення. Для отримання ліцензії на міжнародні пасажирські перевезення (особливо автобусами) встановлена додаткова вимога щодо досвіду роботи перевізника. Здобувач ліцензії має підтвердити не менш ніж 3-річний досвід здійснення внутрішніх пасажирських перевезень на ринку України. Ліцензія на міжнародні пасажирські рейси видається лише за умови, що перевізник уже провадив діяльність з перевезення пасажирів усередині країни протягом щонайменше трьох років. Інформація про такий досвід зазначається у поданих документах (як правило, у відомостях про матеріально-технічну базу або окремо додається копія внутрішньої ліцензії та дані про виконані перевезення). Окрім цього, міжнародні автобусні перевезення висувають вимогу до рухомого складу – як правило, використовуються автобуси, розраховані на 22 і більше місць для сидіння (включаючи водія). Водії, які виконують міжнародні пасажирські рейси, повинні мати категорію D (для автобусів) або відповідну категорію для легкових автомобілів (В/ВЕ – якщо це таксі чи легкові на замовлення), а також пройти спеціальну підготовку з безпеки перевезень пасажирів.

Міжнародні вантажні перевезення (звичайні вантажі). Для ліцензування міжнародних перевезень вантажів (окрім небезпечних) окремої вимоги щодо багаторічного досвіду роботи перевізника не встановлено – новостворена компанія або ФОП може одразу звертатись за ліцензією на міжнародні вантажні перевезення за наявності матеріальної бази, техніки та персоналу. Водночас практичні вимоги до кваліфікації водійського складу є високими. Водії вантажних автомобілів, що виїжджають за кордон, мають обов’язково мати категорії C (для вантажівок) або CE (для вантажівок з причепом/напівпричепом), а також бажано досвід керування такими транспортними засобами не менше 1 року на внутрішніх перевезеннях. Хоч це і не прямо прописано як формальна умова видачі ліцензії, наявність досвідчених водіїв підвищує шанси успішно пройти ліцензування та безпечно виконувати рейси. За правилами ЄУТР та європейських норм, водії вантажівок повинні мати свідоцтво професійної компетентності (Code 95) і дотримуватись режимів праці та відпочинку (наявність тахографів, карток водія тощо). Перевізник, своєю чергою, має забезпечити дотримання цих вимог.

Міжнародні перевезення небезпечних вантажів (ADR). Окрім загальних умов, для здійснення міжнародних перевезень небезпечних вантажів та відходів ліцензіат мусить мати відповідний досвід і додержуватися спеціальних правил безпеки. Зокрема, видача ліцензії на міжнародні перевезення небезпечних вантажів можлива лише за наявності не менш ніж 3-річного досвіду роботи на внутрішньому ринку з перевезення таких вантажів. Фактично це означає, що перевізник повинен спочатку отримати ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів і пропрацювати мінімум три роки, перш ніж претендувати на міжнародну ліцензію в цій сфері. Водії, які залучені до транспортування небезпечних речовин, зобов’язані пройти спеціальну підготовку з перевезення небезпечних вантажів і отримати посвідчення водія ADR встановленого зразка (міжнародного). Також на підприємстві бажано призначити відповідального консультанта з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів (вимога європейської угоди ДОПНВ, імплементована і в українське законодавство). Автотранспорт для перевезення небезпечних вантажів повинен бути спеціально обладнаним (наприклад, наявність проблискових маячків, знаків небезпеки, необхідного обладнання для аварійних ситуацій) та відповідати технічним вимогам ДОПНВ. Перевізник зобов’язаний дотримуватися положень Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) при здійсненні таких перевезень.

Необхідні документи для отримання ліцензії

Для отримання ліцензії заявник подає до Укртрансбезпеки визначений пакет документів (у паперовій або електронній формі). Вичерпний перелік документів встановлено Ліцензійними умовами. Основні документи, що додаються до заяви:

• Заява про отримання ліцензії. Заповнена за встановленою формою заява, адресована органу ліцензування, із зазначенням виду господарської діяльності, на який запитується ліцензія (міжнародні перевезення пасажирів/вантажів тощо). Форми заяв затверджені постановою КМУ №1001 та оновлені постановою №712. Заява може бути оформлена через електронну систему “Шлях” або подана на папері. Якщо ліцензіат вже має діючу ліцензію та бажає розширити її на інший вид перевезень, подається заява про розширення провадження виду діяльності (додаткова ліцензія).
• Відомості про матеріально-технічну базу. Документ (відповідно до Додатка 2 ліцензійних умов) з детальним описом наявної матеріально-технічної бази перевізника, яка забезпечує виконання технологічних операцій з перевезень. Якщо власної бази немає, в цьому документі наводяться дані про договори зі сторонніми підприємствами на обслуговування транспорту (з копіями цих договорів). Також у цьому документі наразі відображають інформацію щодо доступності бази для осіб з інвалідністю (для пасажирських перевізників) та, для міжнародних пасажирських перевезень – відомості про досвід внутрішніх перевезень (зокрема, можна зазначити реквізити ліцензії на внутрішні перевезення пасажирів та період роботи не менше 3 років).
• Відомості про транспортні засоби. Документ за формою Додатка 3 ліцензійних умов, в якому перераховуються всі транспортні засоби, що будуть використовуватися для перевезень. Для кожного ТЗ зазначаються основні дані: марка, модель, держномер, рік випуску, пасажиромісткість або вантажопідйомність, право власності чи користування тощо. До цього документа додаються копії свідоцтв про реєстрацію всіх зазначених транспортних засобів (технічних паспортів) і копії тимчасових реєстраційних талонів (якщо транспорт орендований і потребує тимчасової реєстрації). Відомості про транспортні засоби мають бути завірені підписом заявника (керівника або ФОП).
• Відомості про спеціальне обладнання таксі. Цей документ подається тільки у разі, якщо ліцензія запитується на міжнародні перевезення пасажирів на таксі (або внутрішні таксі). За формою Додатка 4 ліцензійних умов наводяться дані про спеціальне устаткування кожного легкового автомобіля-таксі: таксометр, таксійний ліхтар, розпізнавальні знаки тощо.
• Відомості про кваліфікацію персоналу (перелік водіїв). За ліцензійними умовами до заяви додаються відомості про кадрове забезпечення перевізника – це може бути документ за формою Додатка 5 старої редакції умов або за оновленою формою переліку водіїв після змін 2024 р. У цьому документі зазначаються усі водії, які будуть залучені до перевезень, їх ПІБ, реквізити посвідчень водія (категорія, дата видачі), стаж роботи, наявність свідоцтв профкомпетентності, медичних довідок тощо. Також можна додати інформацію про інший персонал (механіків, диспетчерів), якщо це передбачено.
• Копії додаткових документів на вимогу. Ліцензійні умови передбачають подання окремих документів у деяких випадках: копія паспорта керівника ФОП (для фізосіб-підприємців, які через релігійні переконання відмовились від ідентифікаційного коду); копії документів, що підтверджують працевлаштування водіїв (накази, трудові угоди); копії медичних довідок водіїв про придатність до керування; копії страхових полісів (ОСЦПВ та договорів страхування відповідальності перевізника перед пасажирами/вантажем); копії сертифікатів відповідності та актів техогляду автобусів (для ліцензії на пасажирські перевезення автобусами); копії документів про освіту керівника перевізника (диплом технікуму/вишу – для підтвердження технічної компетентності) тощо.
• Опис документів, що додаються до заяви. Вимога закону – подати опис поданих документів у двох примірниках. В описі перелічуються всі документи, надані разом із заявою, із зазначенням кількості аркушів. Один примірник опису з відміткою органу ліцензування повертається заявнику як підтвердження прийому документів.

Примітка: На період дії воєнного стану в 2022–2023 рр. Уряд запроваджував спрощений порядок отримання ліцензії для перевізників. Така «воєнна ліцензія» вимагала мінімального пакету документів – фактично лише заяви та відомостей про транспортні засоби з копіями техпаспортів. Ліцензії видавалися швидко, але діяли лише на період воєнного стану + 90 днів. У червні 2024 р. спрощений порядок було скасовано – Кабмін припинив видачу воєнних ліцензій, повернувшись до стандартних вимог. Раніше видані “воєнні” ліцензії залишились чинними, але перевізникам було поставлено вимогу впродовж 6 місяців доповнити свої ліцензійні справи усіма відсутніми документами за загальними правилами. Таким чином, станом на 2025 р. усі нові ліцензії видаються за звичайною процедурою з поданням повного пакету документів, незалежно від режиму воєнного стану.

Процедура отримання ліцензії

Орган ліцензування міжнародних автомобільних перевезень – це Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Заява з документами подається безпосередньо до центрального апарату Укртрансбезпеки (її територіальні органи не здійснюють видачу ліцензій). Існують два способи подачі:

• Електронна подача через систему “Шлях”. На сьогодні найзручніше подати заявку онлайн через інформаційну систему Укртрансбезпеки «ШЛЯХ» (https://shlyah.dsbt.gov.ua). Для цього потрібно зареєструватися в системі, увійшовши за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). В електронному кабінеті перевізника слід вибрати розділ “Ліцензування” та створити заяву, заповнивши всі необхідні поля. Система “Шлях” інтерактивно підказує, які саме документи треба додати для обраного виду перевезень, і дозволяє завантажити скан-копії всіх потрібних документів. Після формування пакету документів заяву підписують КЕП і відправляють онлайн.
• Особиста або поштова подача. Здобувач ліцензії може подати паперову заяву та пакет документів особисто (через канцелярію Укртрансбезпеки) або надіслати їх рекомендованим поштовим відправленням на адресу органу ліцензування. У такому разі всі копії документів мають бути належно засвідчені заявником (підписом і печаткою якщо є), а опис документів складається у двох екземплярах. При особистому поданні на одному екземплярі опису ставиться відмітка про прийняття.

Розгляд документів. Після отримання заяви Укртрансбезпека реєструє її в журналі та перевіряє подані матеріали. Якщо пакет документів неповний або оформлений з порушеннями, заяву можуть залишити без розгляду – про що письмово (або електронно) повідомлять заявника з переліком недоліків. У разі відповідності форми подання – документи передаються на опрацювання профільним фахівцям. В процесі розгляду перевіряється достовірність поданих відомостей та відповідність перевізника встановленим ліцензійним умовам. Орган ліцензування може запитувати інформацію з інших державних реєстрів (ЄДР, реєстр МВС щодо транспорту, тощо) в рамках міжвідомчої інтеграції систем. Спеціальної кваліфікаційної комісії наразі немає; рішення, як правило, ухвалюється керівником відповідного підрозділу Укртрансбезпеки на підставі аналізу документів. Термін розгляду не перевищує 10 робочих днів. Про хід розгляду заявник може дізнаватися через систему “Шлях” або за контактами Укртрансбезпеки.

Прийняття рішення. За результатами розгляду Укртрансбезпека приймає одне з рішень: видати ліцензію; відмовити у видачі; або залишити заяву без розгляду (якщо були формальні підстави, наприклад, подання неповного пакету або невідповідність вимогам до оформлення). Підставами для відмови у видачі ліцензії можуть бути: виявлення недостовірних даних у поданих документах; встановлення факту невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам; наявність рішення суду, що набрало законної сили, про заборону заявнику провадити даний вид діяльності тощо. У разі відмови заявник може усунути недоліки та подати нову заяву, або оскаржити рішення в апеляційному порядку – до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі, або безпосередньо до суду.

Отримання ліцензії. Якщо прийнято рішення про видачу ліцензії, інформація про це вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП і до ліцензійного реєстру органу ліцензування. З 2016 року ліцензія оформлюється в електронній формі – тобто паперовий бланк ліцензії не видається, а документом, що підтверджує наявність ліцензії, є витяг з рішення Укртрансбезпеки або запис у реєстрі. Заявник може отримати витяг з наказу про видачу ліцензії особисто або поштою (рекомендованим листом на адресу, вказану в заяві) чи електронною поштою. Також витяг генерується в системі “Шлях” у розділі “Мої ліцензії”. Датою початку дії ліцензії є дата прийняття рішення про видачу. Перед отриманням ліцензії (або невдовзі після, залежно від процедури) необхідно сплатити державний збір – квитанцію про сплату слід подати чи завантажити в “Шлях” для підтвердження. Ліцензія діє безстроково і дозволяє перевізнику здійснювати заявлений вид перевезень на всій території України та за її межами (відповідно до умов міжнародних договорів).

У процесі діяльності ліцензіат зобов’язаний дотримуватися ліцензійних умов та підтримувати актуальність поданих даних. При зміні, наприклад, транспортних засобів чи адреси бази, перевізник повинен подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії (внесення змін) з відповідними новими відомостями. Якщо перевізник бажає додати новий вид перевезень (наприклад, ліцензований був на вантажні, а вирішив здійснювати і пасажирські) – подається заява про розширення виду діяльності (фактично додаткова ліцензія). Тимчасове зупинення дії ліцензії чи її поновлення також здійснюється на підставі заяви або рішення органу (наприклад, у разі виявлення порушень). Укртрансбезпека має право проводити планові та позапланові перевірки ліцензіатів щодо додержання ними умов провадження діяльності.

За порушення ліцензійних вимог передбачена відповідальність. Здійснення міжнародних перевезень без ліцензії тягне штраф 17 000 – 34 000 грн з конфіскацією отриманого доходу і транспортних засобів або без такої (ст. 164 КУпАП). У разі систематичних чи грубих порушень умов перевезень ліцензію може бути анульовано рішенням органу ліцензування або суду. При анулюванні ліцензії перевізник зобов’язаний припинити відповідну діяльність, а поновити її може лише заново пройшовши всю процедуру отримання ліцензії.

Строк видачі ліцензії

Видача ліцензії здійснюється у строк до 10 робочих днів з дня подання повного пакету документів до органу ліцензування. За цей час ліцензійний орган (Державна служба України з безпеки на транспорті – Укртрансбезпека) розглядає заяву та додані відомості, перевіряє відповідність перевізника ліцензійним умовам і ухвалює рішення про видачу ліцензії або відмову. Зазвичай встановлений термін – не більше 10 робочих днів, але фактично в умовах електронної подачі заяв розгляд може бути швидшим (за воєнного стану рішення часто приймали протягом ~2–5 днів).

Ліцензія надається безстроково (діє на необмежений термін, поки не анульована). За видачу ліцензії сплачується одноразовий адміністративний збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на день прийняття рішення про видачу). Наприклад, станом на кінець 2024 р. це близько 2480 грн (сума змінюється зі зростанням прожиткового мінімуму).

Zigma – юридична допомога в отриманні ліцензії.

Адвокатське об'єднання «Zigma» пропонує послуги для отримання транспортних ліцензій. Фахівці нашої компанії мають великий досвід у цій сфері. Наші експерти нададуть консультацію та дадуть відповідь на будь-яке ваше запитання. «Zigma» надає послуги під ключ. Наші юристи та адвокати готові виконати всі необхідні роботи, необхідні для відкриття та безпроблемної роботи вашого бізнесу. Ми допоможемо з підготовкою необхідних документів, пошуком АТП обслуговування транспортних засобів і т.д.

Після подання документів «Zigma» надасть юридичний супровід. Ми проконтролюємо законність процедур. У разі неправомірних дій з боку контролюючих органів юристи «Zigma» оскаржать рішення у судовому порядку. Пропонуємо адвокатські та юридичні послуги за вигідними цінами. Також ми пропонуємо послуги абонентського обслуговування для компаній, що працюють у сфері міжнародних вантажних та пасажирських перевезень.

Вас можуть зацікавити готові транспортні компанії з ліцензіями на міжнародні перевезення

Нормативно-правове регулювання

Ліцензування міжнародних автоперевезень в Україні регулюється рядом законів та підзаконних актів. Ключові нормативно-правові акти станом на 2025 рік:

• Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-III – базовий закон, що визначає правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту в Україні. Містить визначення видів перевезень (міжнародні, внутрішньообласні тощо) і загальні вимоги до перевізників. Згідно з цим Законом, міжнародні перевезення пасажирів і вантажів є діяльністю, що підлягає ліцензуванню.
• Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 06.04.2000 №1644-III – встановлює спеціальні вимоги до перевезення небезпечних речовин, матеріалів та відходів всіма видами транспорту. Законом запроваджено класифікацію небезпечних вантажів та обов’язковість дотримання міжнародних правил (ДОПНВ) при їх автотранспортному перевезенні. Цей Закон вимагає, щоб особи, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, мали відповідні дозволи (ліцензії) та навчений персонал.
• Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності” від 02.03.2015 №222-VIII – загальний рамковий закон, який регулює порядок ліцензування в Україні для різних видів діяльності. Визначає повноваження органів ліцензування, загальні процедури подання і розгляду документів, підстави для відмови і анулювання ліцензій тощо. Цей закон відносить міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів до видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, та встановлює базові принципи ліцензійної процедури.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. №1001 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом”. Ці Ліцензійні умови – головний підзаконний акт, що визначає конкретні вимоги до матеріально-технічної бази, транспортних засобів, персоналу перевізника, а також містить перелік документів, які додаються до заяви на ліцензію. Постанова №1001 діє в редакції з численними змінами, актуальними на сьогодні.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. №712 “Про внесення змін до Ліцензійних умов…”. Цією постановою Уряд у 2024 році оновив ліцензійні умови перевезень, привівши їх у відповідність до чинних законів та європейських вимог. Змінами було, зокрема, скасовано спрощений воєнний порядок ліцензування, введено норму про обов’язкову наявність свідоцтв професійної компетентності водіїв, уточнено вимоги щодо освіти технічного персоналу, впроваджено вимогу щодо наявності договорів страхування відповідальності перед пасажирами і вантажем тощо. Постанова №712 набула чинності 20.08.2024 і наразі ліцензування здійснюється за ліцензійними умовами з урахуванням цих змін.

Крім наведених, діяльність міжнародних перевізників регламентується також низкою інших актів: Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, Правилами дорожнього руху, міжнародними договорами України (Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів на міжнародних маршрутах – ЄУТР, Європейська угода ДОПНВ про перевезення небезпечних вантажів тощо). Однак безпосередньо процедуру отримання ліцензії визначають саме вищезазначені профільні закони та постанови. Дотримання ліцензійних вимог та положень зазначених актів є обов’язковим для всіх перевізників, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення пасажирів, вантажів або небезпечних вантажів в Україні.